Відставка суддів – подія, яка зазвичай проходить тихо, але має цілком відчутні наслідки для тих, хто ходить до суду. 19 листопада 2026 року Вища рада правосуддя розглянула матеріали про звільнення за загальними обставинами та ухвалила рішення про відставку двох суддів. Посади залишають Оксана Бойко, суддя Одеського окружного адміністративного суду, і Олена Тімченко, суддя Сихівського районного суду міста Львова.
Обидві заяви написали самі судді. Це важлива деталь, бо відставка – не покарання і не санкція. Це добровільний вихід з посади, який закон визнає поважною підставою.
Заяву суддя подає прямо до ВРП, а не до голови свого суду. Дозволу ні в кого не питають: це право, а не прохання. Але заява – лише початок процедури, а не її фінал.
Що саме ухвалила ВРП
Рішення ухвалені в один день, 19 листопада 2026 року. Підставою стали заяви суддів про відставку, а кваліфікація – звільнення за загальними обставинами. Розділення має сенс: загальні обставини охоплюють ситуації, не пов’язані з дисциплінарним провадженням. Дисциплінарна справа – окремий трек, де йдеться про проступок. Тут же йдеться про рішення людини піти з посади, а не про чиїсь претензії до її роботи.
Хто вирішує такі питання? За Конституцією України ВРП ухвалює рішення про звільнення судді з посади, це стаття 131 Основного Закону. Питання про відставку суддів розглядають на засіданні ради, колегіально. До порядку денного вони потрапляють після реєстрації заяви та перевірки матеріалів в апараті ради. Суддя не може просто написати заяву і піти: потрібне рішення органу, яке фіксує і підставу, і дату.
Відставка – це підстава, а не окремий вид роботи
Тут часто плутаються. Відставка не існує окремо, вона входить до переліку підстав для звільнення судді. Цей перелік містить стаття 112 Закону України про судоустрій і статус суддів. Поруч є й менш приємні пункти: порушення обов’язків щодо несумісності, грубе або систематичне порушення, обвинувальний вирок.
Кожна підстава тягне свій шлейф. Дисциплінарне звільнення має наслідки, про які потім згадують у коментарях. Відставка – інша історія: людина йде, зберігаючи повагу до себе і до професії. Тому ВРП і наголошує, що суддів звільнено у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Чому право на відставку не виникає на другий день роботи
Закон пов’язує відставку зі стажем суддівської роботи. Логіка проста: держава бере на себе довгі зобов’язання перед людиною, яка присвятила правосуддю десятиліття. Звідси й вимоги до стажу, і перевірка матеріалів перед рішенням.
Процедура виглядає так:
- суддя подає до ВРП письмову заяву про відставку;
- до заяви додають документи, які підтверджують стаж і відсутність перешкод;
- ВРП перевіряє матеріали та розглядає питання на засіданні;
- за результатами ухвалюють рішення, яке оприлюднюють.
Кожен етап має значення. Якщо з’ясується, що суддя не має потрібного стажу або щодо нього триває дисциплінарне провадження, рішення не буде таким прямолінійним.
Що людина отримує після слова відставка
Довічне грошове утримання. Так, це не разова виплата, а щомісячні кошти, розмір яких залежить від стажу та від суддівської винагороди, яку людина отримувала. Гарантії незалежності не зникають у день звільнення: за рішення, ухвалені під час роботи, суддю не можна переслідувати лише тому, що він уже у відставці.
Крім грошей, є ще статус. Суддя у відставці залишається частиною суддівської спільноти, його можуть залучати до роботи органів суддівського самоврядування. Це пояснює, чому навіть звичайне кадрове рішення викликає увагу: воно стосується людей, чиї імена є в реєстрах і в пам’яті колег.
При цьому відставка не є незворотною назавжди. Якщо суддя у відставці вчинить дії, несумісні зі званням судді, ВРП може ухвалити рішення про припинення відставки. Тобто статус дають не назавжди, а поки людина його тримає.
А що це означає для тих, хто має справу в цих судах
Найпростіше: справу не розглядатиме суддя, яка вже у відставці. Розподіл справ у суді переглядають, навантаження перерозподіляють між колегами. У підсумку це може означати довший строк розгляду – не тому, що хтось працює погано, а тому що людей стало менше.
Окремого болю додає кадровий дефіцит. Вакансії закривають через конкурси, а це тривалий шлях: добір, перевірка, призначення. Тому кожна відставка – не лише людська історія, а й порожнє робоче місце, яке хтось має заповнити.
Тема відставки суддів часто виринає в новинах саме через це. Водночас рішення ВРП оприлюднюють, тому будь-хто може відкрити сайт ради, знайти рішення від 19 листопада 2026 року і побачити, хто саме, з якої посади і на якій підставі звільнений. Прозорість тут не формальність, а спосіб показати: кадрові рішення в судовій системі ухвалюють за процедурою.
Щодо Оксани Бойко та Олени Тімченко процедура завершена. Вони більше не судді, але й не сторонні для системи люди. Наступні справи в Одесі та Львові розглядатимуть інші судді, а колеги отримають більше рядків у календарі. Ось так відставка виглядає зсередини – тихий юридичний крок із довгим практичним відлунням.
