Чи можна отримати шестимісячну вихідну допомогу, якщо пропрацював на посаді керівника лише кілька місяців? Саме це питання стало каменем спотикання у справі № 712/4637/25, яка дійшла до Верховного Суду. І відповідь, яку дав суд, може здивувати багатьох роботодавців.
Давайте розберемо цю історію. У вересні 2023 року жінку обрали головою правління Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз». З нею уклали контракт – строковий трудовий договір на три роки, з посадовим окладом 200 000 гривень на місяць. Усе по-дорослому: протокол Наглядової ради, підписаний контракт, внесення даних до Єдиного державного реєстру.
Але вже через два дні – 27 вересня 2023 року – Наглядова рада тим же рішенням припинила її повноваження й обрала нового керівника. Здавалося б, трудова історія завершилася, ледь розпочавшись.
Проте 1 лютого 2024 року Наглядова рада знову ухвалює рішення – цього разу оформлене протоколом № 01/24-ГП – про припинення повноважень тієї самої голови правління. І ось тут починається найцікавіше.
Чому виник спір
Позивачка стверджувала, що фактично працювала на посаді з 25 вересня 2023 року по 1 лютого 2024 року. Як доказ вона надала довідку форми ОК-7 від Пенсійного фонду України, де чітко видно нарахування заробітної плати за весь цей період.
Спираючись на це, жінка звернулася до суду з вимогою стягнути з товариства вихідну допомогу в розмірі шестимісячного середнього заробітку – 1 200 000 гривень. Плюс середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Чому саме шість місяців? Бо стаття 44 Кодексу законів про працю України прямо каже: якщо трудовий договір розривається через припинення повноважень посадової особи (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України), працівнику виплачується вихідна допомога – не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Соснівський районний суд міста Черкаси у задоволенні позову відмовив. Логіка була такою: оскільки рішенням Наглядової ради від 27 вересня 2023 року повноваження позивачки вже припинили, а нового керівника зареєстрували в ЄДР, то жінка не могла перебувати у трудових відносинах із товариством у період з 27 вересня по 1 лютого. А раз немає трудових відносин – немає й підстав для вихідної допомоги.
Черкаський апеляційний суд із таким підходом погодився. І додав: позивачка, мовляв, не довела, що вона взагалі працювала в той період.
Але тут криється серйозна суперечність. Апеляційний суд сам же визнав, що жінку обрали головою правління з 25 вересня 2023 року – і водночас стверджував, що вона не перебувала у трудових відносинах із відповідачем. Погодьтеся, дивна логіка: людину обрали на посаду, уклали з нею контракт, а трудових відносин начебто й не було.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу, дійшов висновку: апеляційний суд припустився критичних помилок. І ось чому.
По-перше, висновки суду виявилися взаємовиключними. Не можна одночасно стверджувати, що особу обрали на посаду – і що вона не перебувала у трудових відносинах. Це суперечить елементарній логіці.
По-друге, апеляційний суд просто проігнорував ключові докази позивачки. Довідка ОК-7 від Пенсійного фонду, яка підтверджує нарахування зарплати – це ж не якийсь абстрактний документ. Якщо роботодавець нараховував і виплачував заробітну плату, значить він сам визнавав існування трудових відносин.
І найголовніше – Верховний Суд наголосив на принциповому моменті, який чомусь випав із поля зору попередніх судів. Кодекс законів про працю України не встановлює жодного мінімального строку, який потрібно відпрацювати на посаді, щоб отримати вихідну допомогу. Ні дня, ні місяця, ні року. Стаття 44 КЗпП України говорить лише про сам факт – припинення повноважень посадової особи з ініціативи роботодавця автоматично тягне за собою обов’язок виплатити шестимісячний середній заробіток.
Колегія суддів також звернула увагу на те, що апеляційний суд не дослідив належним чином доводи про початок трудових відносин 25 вересня 2023 року та їх тривалість до 1 лютого 2024 року. Суд просто не дав оцінки тому факту, що роботодавець сам двічі приймав рішення про припинення повноважень – спочатку 27 вересня, а потім 1 лютого. Якщо повноваження вже припинили у вересні, навіщо було робити це вдруге?
Які висновки варто взяти на замітку
Ситуація, описана у справі, – чудова ілюстрація того, як формальний підхід судів до оцінки доказів може призвести до несправедливого рішення. Верховний Суд чітко вказав: для правильного вирішення такого спору потрібно встановити лише два факти. Чи була особа обрана на посаду і чи приступила до виконання обов’язків. І чи справді трудовий договір розірвали саме через припинення повноважень, а не з якоїсь іншої підстави.
Колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Першої судової палати скасувала постанову апеляційного суду від 12 листопада 2025 року та направила справу на новий розгляд. Тепер апеляційному суду доведеться ретельно дослідити всі докази, зокрема довідку Пенсійного фонду, і дати чітку відповідь: чи були трудові відносини, чи ні. А якщо були – вихідна допомога має бути виплачена, незалежно від того, скільки днів або місяців тривала робота на посаді.
Керівникам, яких звільняють через припинення повноважень, варто пам’ятати: закон на вашому боці. Шестимісячна вихідна допомога – це не премія за вислугу років, а державна гарантія, яка не залежить від тривалості перебування на посаді. І якщо роботодавець відмовляється платити, посилаючись на те, що ви «мало пропрацювали», – це незаконно.