Що робити, якщо через отриману травму ви як ФОП втратили дохід, а суд відмовляється стягувати втрачений заробіток із винуватця? Саме така ситуація стала предметом розгляду Верховного Суду у справі № 750/4388/22. І рішення касаційної інстанції виявилося доволі показовим – особливо для підприємців, які постраждали від злочину.
Давайте розберемо цю історію детально. Вона не лише про бійку біля гаража, а й про те, як суди іноді формально підходять до очевидних, здавалося б, речей.
Що сталося: конфлікт, удар і зламана щелепа
28 травня 2022 року в Чернігові, на території автогаражного кооперативу, стався конфлікт. Один чоловік підійшов до іншого і завдав удару в щелепу. Наслідок – перелом нижньої щелепи, тобто тілесне ушкодження середньої тяжкості. Потерпілий провів 22 дні на стаціонарному лікуванні.
Суд першої інстанції – Деснянський районний суд міста Чернігова – визнав чоловіка винним за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України. Це умисне заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження – такого, що не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров’я.
Покарання призначили у вигляді 2 років обмеження волі. Але одразу ж звільнили від його відбування з випробуванням – іспитовий строк 1 рік, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України. Простіше кажучи: якщо засуджений протягом року не вчинить нічого протиправного, за ґрати він не піде.
Крім того, суд частково задовольнив цивільний позов потерпілого: стягнув 10 000 гривень моральної шкоди. А от у стягненні втраченого заробітку та упущеної вигоди – відмовив.
Чому потерпілий пішов до Верховного Суду
Представник потерпілого подав касаційну скаргу. Його головні аргументи:
– покарання занадто м’яке, а суд безпідставно застосував статтю 75 КК;
– обставини, які пом’якшили покарання (щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину), насправді відсутні;
– засуджений навіть не вибачився, не відвідав потерпілого в лікарні, не відшкодував шкоду;
– суди необґрунтовано відмовили у стягненні втраченого заробітку – а це для потерпілого-ФОПа сума у 208 554 гривні.
У останньому пункті криється, мабуть, найцікавіше. Потерпілий був фізичною особою-підприємцем. За податковою декларацією за 2021 рік його річний дохід склав 3 424 701,95 гривні. Тобто середньомісячний дохід – близько 285 тисяч. Перебуваючи 22 дні в лікарні, він не міг займатися підприємницькою діяльністю. Звідси й вимога: компенсувати втрачений заробіток пропорційно дням лікування.
Що сказав Верховний Суд про покарання
Касаційна інстанція перевірила всі доводи скарги. Щодо покарання – Верховний Суд не знайшов підстав для його перегляду.
Так, судді погодилися: посилання місцевого суду на щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину – сумнівні. Адже засуджений не відшкодував шкоду, не вибачився, а визнання вини під тиском зібраних доказів – це ще не каяття. Про це неодноразово нагадувала і Велика Палата Верховного Суду.
Але, як зазначила колегія суддів, ці обставини враховуються при призначенні покарання, а не при звільненні від його відбування за статтею 75 Кримінального кодексу України. А сам злочин за статтею 12 КК є нетяжким. Плюс – дані про особу засудженого: раніше не судимий, проживає з батьком, який має інвалідність ІІ групи.
Тож 2 роки обмеження волі зі звільненням від відбування – Верховний Суд визнав достатнім і справедливим.
Крім того, суд наголосив: думка потерпілого важлива, але не є визначальною. Суд має дискреційні повноваження – тобто право ухвалювати рішення на власний розсуд у межах закону.
А от із втраченим заробітком – зовсім інша історія
Тут Верховний Суд побачив серйозну проблему. І ось чому.
Потерпілий у своєму цивільному позові чітко посилався на статтю 1198 Цивільного кодексу України. Ця норма прямо каже: розмір доходу ФОПа, втраченого внаслідок ушкодження здоров’я, визначається з річного доходу за попередній господарський рік, поділеного на дванадцять. І визначається він на підставі даних податкового органу.
Потерпілий усе це надав: податкову декларацію, розрахунки. Але суд першої інстанції просто відмахнувся – мовляв, із декларації платника єдиного податку неможливо визначити середньоденну зарплату, бо там сукупний дохід за рік.
Апеляційний суд також нічого не виправив. Лише формально написав, що місцевий суд «аргументовано відмовив».
Верховний Суд із цим категорично не погодився. Колегія суддів вказала: суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 370 Кримінального процесуального кодексу України – рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Місцевий суд просто не надав належної оцінки доводам позивача. А апеляція це порушення не усунула.
Більше того, Верховний Суд нагадав базову річ: апеляційний суд фактично є останньою інстанцією, яка перевіряє повноту судового розгляду та правильність встановлення фактів. І коли сторона наводить конкретні аргументи з посиланням на конкретну норму закону – суд зобов’язаний дати на них вичерпну відповідь.
Що вирішили в результаті
Касаційну скаргу задовольнили частково. Вирок та ухвалу апеляції скасували – але лише в частині вирішення цивільного позову про відшкодування втраченого заробітку. У цій частині призначили новий розгляд у суді першої інстанції, але вже в порядку цивільного судочинства.
Чому саме цивільного? Бо процесуальні відносини в частині кримінального провадження вже вичерпані. А підстави для скасування рішення врегульовані, зокрема, статтею 411 Цивільного процесуального кодексу України – порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин.
Практичний урок для потерпілих-підприємців
Ця справа – наочний приклад того, як важливо правильно обґрунтовувати свої вимоги. Потерпілий зробив усе як слід: надав податкову декларацію, послався на статтю 1198 ЦК, навів розрахунки. І хоча суди першої та апеляційної інстанцій його проігнорували, Верховний Суд став на його бік.
Ключовий момент: дохід ФОПа – це не якась абстрактна величина. Закон чітко визначає, як його рахувати для цілей відшкодування шкоди здоров’ю. І якщо ви постраждали від злочину, а суд відмовляється брати до уваги ваші розрахунки – посилайтеся не лише на статтю 1198 Цивільного кодексу, а й на цю постанову Верховного Суду у справі № 750/4388/22.
Що стосується моральної шкоди та упущеної вигоди – тут Верховний Суд підтримав нижчі інстанції. 10 000 гривень моральної шкоди визнали обґрунтованими з огляду на всі обставини, включно з тим, що саме потерпілий розпочав конфлікт. Крім того, як зауважив місцевий суд, пошкодження щелепи не позбавило потерпілого можливості рухатися, зустрічатися зі знайомими чи відвідувати магазини.
А мікрогрант від Державного центру зайнятості – це не упущена вигода. Він видається на конкурсній основі, і гарантій його отримання ніколи не було. Тим паче, що потерпілому відмовили навіть у прийнятті заявки, а не у виплаті коштів.
Тепер слово за судом першої інстанції – йому доведеться заново розглянути питання втраченого заробітку, але цього разу вже з урахуванням усіх зауважень Верховного Суду.