Чи можна оскаржити звільнення при реорганізації установи та розраховувати на поновлення? Саме це питання стало наріжним у спорі, який дійшов до Верховного Суду. І відповідь, яку дав суд, для багатьох працівників виявилася доволі несподіваною.
Уявіть: ви понад двадцять років працюєте в одній системі, пройшли шлях від рядового спеціаліста до начальника відділу. А потім вашу установу приєднують до іншої структури — і вас звільняють. Без запропонованих вакансій, без переведення. Саме в такій ситуації опинилася пані, яка обіймала посаду начальника фінансово-економічного відділу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області.
Давайте розберемося, чому суди трьох інстанцій відмовили їй у поновленні та які правові нюанси тут спрацювали.
Що сталося з Фондом соцстрахування
З 1 січня 2023 року набрав чинності Закон України № 2620-ІХ, який запустив масштабну реорганізацію. Фонд соціального страхування України, його виконавчу дирекцію та всі обласні управління припинили шляхом приєднання до Пенсійного фонду України. За задумом законодавця, це мало спростити адміністрування страхових виплат, зменшити бюрократичний апарат і посилити державний контроль за коштами.
Але разом із адміністративною реформою постало непросте кадрове питання. Управління виконавчої дирекції ФССУ в Сумській області припинили 26 квітня 2023 року. Всіх працівників, зокрема й нашу героїню, попередили про звільнення за два місяці — 16 січня 2023 року.
Ключовий момент: скоротили не частину посад, а весь штат. Геть усіх. Тому роботодавець навіть не пропонував іншу роботу — її просто не було в межах установи, що припинялася.
Чому працівниця пішла до суду
Пані мала за плечима понад 22 роки стажу в системі соцстрахування. Вона пройшла шлях від провідного спеціаліста до начальника фінансово-економічного відділу. Її звільнили 18 квітня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України — у зв’язку зі скороченням чисельності та штату.
У суді вона вимагала скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді або на рівнозначній посаді в Головному управлінні Пенсійного фонду в Сумській області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу (869,82 грн на день) і компенсувати моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.
Її аргументи зводилися до кількох тез. По-перше, роботодавець не врахував переважне право на залишення на роботі. По-друге, не отримав попередньої згоди профспілки, членом якої вона була. По-третє, правонаступник — Пенсійний фонд — мав би запропонувати їй вакантні посади.
Несподіваний поворот: різні правові статуси
І ось тут випливає юридична тонкість, яка, чесно кажучи, не одразу впадає в око навіть досвідченим юристам.
Фонд соціального страхування був юридичною особою приватного права. Трудові відносини його працівників регулювалися виключно КЗпП України. А от Пенсійний фонд України — це юридична особа публічного права, центральний орган виконавчої влади. І більшість посад у ньому — це посади державної служби.
А тепер увага: щоб обійняти посаду державної служби, кандидат має пройти конкурс. Це прямо передбачено частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про державну службу». Просто так перевести працівника з однієї системи в іншу, оминаючи конкурсну процедуру, — неможливо.
Більше того, самі правові статуси держслужбовця і працівника, трудові відносини якого регулює КЗпП, принципово різні. У них різні підстави виникнення трудових відносин, різний випробувальний термін, різні вимоги до кваліфікації. Держслужбовець складає присягу й отримує ранг — для звичайного працівника цих інститутів не існує.
Верховний Суд прямо зазначив: чинне законодавство не передбачає переведення працівника, посада якого скорочується, на посаду державної служби в органах Пенсійного фонду.
Що з переважним правом
Окремо варто сказати про переважне право на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України. Коли скорочують не всі, а лише частину посад, роботодавець зобов’язаний порівняти кваліфікацію та продуктивність працівників. Хто має вищі показники — той і залишається.
Але в цій справі скоротили абсолютно весь штат і всю чисельність. Не було між ким обирати. Коли ліквідуються всі посади, інститут переважного права втрачає будь-який сенс — залишатися просто нема на чому.
Воєнний стан і профспілка
Ще один цікавий аспект — згода профспілки. Пані посилалася на те, що профспілкова організація відмовила в наданні згоди на її звільнення (лист від 1 лютого 2023 року).
Проте Верховний Суд нагадав: у період дії воєнного стану норми статті 43 КЗпП України не застосовуються. Це прямо прописано в частині другій статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Виняток — лише працівники, обрані до профспілкових органів. А доказів того, що позивачка обіймала виборну посаду в профспілці, суду не надали.
До того ж суд звернув увагу, що сама відмова профспілки ґрунтувалася на старій редакції закону, яка вже втратила чинність на момент звільнення.
Ключовий висновок Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 12 травня 2026 року залишив касаційну скаргу без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 592/6585/23 залишено без змін.
Логіка така: звільнення при реорганізації шляхом приєднання до Пенсійного фонду — законне, якщо дотримано процедуру попередження. Обов’язку пропонувати вакантні посади державної служби в органі-правонаступнику немає, бо це інший правовий статус із конкурсним порядком призначення. А скорочення всього штату знімає питання про переважне право.
Крім того, суд зауважив, що позивачка навіть не подавала до Головного управління ПФУ в Сумській області заяви та необхідних документів для призначення на вакантні посади.
Що це означає на практиці
Ситуація, відверто кажучи, невтішна для працівників установ, які припиняються шляхом приєднання до органів державної влади. Якщо ви працювали в юридичній особі приватного права, а правонаступник — юридична особа публічного права з посадами держслужби, автоматичного переведення не буде.
Втім, це не означає, що шлях до працевлаштування в новій структурі закритий геть. Він просто інший — через конкурс на загальних підставах. І тут уже все залежить від вашої кваліфікації, досвіду та готовності пройти всі етапи відбору.
Варто пам’ятати й про те, що під час воєнного стану діють особливі правила: роботодавець може призначати на посади держслужби без конкурсу, але після завершення воєнного стану конкурс все одно оголосять — не пізніше ніж через шість місяців. Граничний строк перебування на такій посаді становить 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.
Тож якщо ви опинилися в подібній ситуації — уважно вивчіть правовий статус установи-правонаступника, наявні вакансії та вимоги до кандидатів. І не зволікайте з поданням документів, якщо бажаєте продовжити кар’єру вже в новій структурі.