Звільнення з військової служби під час воєнного стану – тема, яка для багатьох військовослужбовців стає справжнім випробуванням, навіть коли закон цілком на їхньому боці. Маєте трьох дітей до 18 років, жодних боргів з аліментів – здавалося б, підстава залізобетонна. Але на практиці все часто впирається в одну-єдину позначку в переліку документів, якої бракує. Саме так сталося у справі № 120/12256/26, яку нещодавно розглянув Вінницький окружний адміністративний суд.
Давайте розберемо цю історію покроково – вона варта уваги кожного, хто стикається з подібною ситуацією або просто хоче розуміти, як працює механізм звільнення за сімейними обставинами.
Що каже закон: три дитини – і ви вільні?
Підстава для звільнення з військової служби через наявність трьох дітей закріплена в абзаці 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» № 2232-XII. Формулювання доволі чітке: під час дії воєнного стану військовослужбовець має право на звільнення, якщо на його утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Єдине обмеження – не можна мати заборгованість з аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Якщо з аліментами все чисто – Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» на вашому боці.
Але є нюанс. Крім самого закону, процедуру регулює Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони № 170. І саме в ній – у Додатку № 19 – міститься той самий перелік документів, через який усе й сталося.
Додаток № 19: що саме вимагає Інструкція
Підпункт 13 пункту 5 Додатку № 19 до Інструкції № 170 чітко перелічує, які документи військовослужбовець повинен подати разом із рапортом про звільнення за цією підставою. Перше – копії свідоцтв про народження трьох (і більше) дітей, де зазначено батьківство.
Друге – один із кількох можливих документів: копія свідоцтва про шлюб із матір’ю дітей; копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей із батьком; рішення органу опіки і піклування; письмовий договір між батьками про те, з ким проживатимуть діти; або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця в порядку статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.
Третє – довідка про відсутність заборгованості з аліментів.
Зверніть увагу на формулювання: потрібен саме один із перелічених документів. Не всі разом, а один. Але який саме – залежить від конкретної життєвої ситуації.
Історія з практики: що подав військовослужбовець
Молодший сержант, який проходив службу за мобілізацією, 7 липня 2026 року подав рапорт про звільнення з військової служби. Пакет документів виглядав солідно: нотаріально засвідчені копії свідоцтв про народження трьох дітей, свідоцтво про другий шлюб, рішення суду про розірвання першого шлюбу, два рішення про стягнення аліментів на доньку від першого шлюбу, довідка про відсутність заборгованості та витяг з Єдиного реєстру боржників.
Ситуація в нього була така: двоє дітей від другого шлюбу проживали разом із ним та дружиною за однією адресою. Третя дитина – донька від першого шлюбу – жила окремо з матір’ю, але батько справно сплачував аліменти за рішенням суду, без жодної заборгованості.
Безпосереднє командування рапорт підтримало й направило до кадрового органу. Здавалося б, усе гаразд. Та 14 липня 2026 року матеріали повернули на доопрацювання.
Чому повернули: формальна логіка кадрового органу
Причина повернення звучала так: відсутній повний комплект документів, що підтверджують факт перебування дітей на утриманні або проживанні з батьком. Кадровий орган вимагав конкретно один із трьох документів: або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей саме з батьком, або письмовий договір між батьками, або рішення органу опіки.
Ось тут і криється проблема. У військовослужбовця було рішення суду про розірвання першого шлюбу, але воно не визначало місце проживання дитини – лише фіксувало факт розлучення. Формально – не підходить, бо в переліку Інструкції № 170 написано «рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей». Це коротеньке «та» між двома частинами вимоги виявилося фатальним.
Суд проти формалізму: що вирішив Вінницький окружний
Військовослужбовець не погодився з такою відповіддю й подав позов до суду. І суд подивився на ситуацію значно ширше, ніж кадровий орган.
По-перше, суд нагадав базові норми Сімейного кодексу України. Стаття 141: батько й мати мають рівні права та обов’язки щодо дитини, і розірвання шлюбу на це не впливає. Стаття 180: обов’язок утримувати дитину до повноліття є безумовним. Стаття 181: способи утримання можуть бути різними – зокрема, сплата аліментів за рішенням суду.
Ключовий момент, який підкреслив суд: «перебування на утриманні» – це фактичне забезпечення матеріальних потреб дитини, незалежно від форми такого забезпечення. Воно не обов’язково передбачає спільне проживання. Батько, який щомісяця сплачує аліменти без заборгованості, безперечно утримує свою дитину. Інакше кажучи, утримання через аліменти – це таке ж повноцінне утримання, як і при спільному проживанні.
Суд визнав бездіяльність військової частини протиправною та зобов’язав звільнити військовослужбовця з військової служби на підставі поданого рапорту відповідно до абзацу 5 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Крім основної вимоги, у справі розглядалося ще одне питання – відшкодування витрат на правничу допомогу. І тут суд відмовив, бо представник позивача не надав ані договору про надання юридичних послуг, ані доказів фактичної оплати гонорару адвоката. Лише ордер і свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю – цього виявилося недостатньо.
Практичні уроки зі справи № 120/12256/26
Ця справа оголює системну проблему: кадрові органи часто застосовують Інструкцію № 170 механічно, без урахування реальних життєвих обставин і норм сімейного законодавства. І хоча суд зрештою відновлює справедливість, кожен місяць зволікань – це час, який військовослужбовець міг би провести з родиною.
Що варто зробити, якщо ви готуєте рапорт про звільнення з військової служби через наявність трьох дітей? Найнадійніший шлях – підготувати документи із запасом. Якщо ви в шлюбі й діти проживають із вами – свідоцтва про шлюб та народження цілком достатньо. Якщо ви розлучені – подбайте про окреме рішення суду, яке визначає місце проживання дитини з вами, або про рішення про встановлення факту перебування дитини на вашому утриманні за статтею 315 ЦПК України.
А якщо вам уже повернули рапорт, а ви впевнені у своєму праві – не бійтеся суду. Судова практика у цій категорії справ стабільно складається на користь військовослужбовців. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/12256/26 – не поодинокий випадок, а частина усталеної правової позиції: формальні вимоги до переліку документів не повинні блокувати реалізацію законного права, підтвердженого по суті.