Коли вас звільняють зі служби, строк звернення до суду щодо перерахунку грошового забезпечення обмежений трьома місяцями. І цей строк починає спливати одразу після отримання грошового атестата – навіть якщо вам здається, що в ньому бракує потрібної інформації. Саме так вирішив Верховний Суд у справі №520/25416/25, і це рішення здатне добряче здивувати тих, хто звик відкладати судові справи «на потім».
Давайте розберемося, що сталося, чому суди відмовили позивачу і який висновок варто взяти на озброєння.
Про що взагалі спір
Колишній викладач навчального пункту аварійно-рятувального загону спецпризначення ДСНС у Харківській області звернувся до суду після звільнення. Він вимагав перерахувати його грошове забезпечення за період з 1 січня 2020 року до 19 травня 2023 року. Логіка позивача була такою: оклад мав розраховуватися через множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на тарифний коефіцієнт, а відповідач застосував інший механізм. Відповідно – недорахував грошей.
Позов подали 24 вересня 2025 року. І ось тут почалися проблеми зі строками.
Харківський окружний адміністративний суд, відкривши провадження, досить швидко помітив: частина вимог охоплює період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року, а отже – тримісячний строк звернення до суду, найімовірніше, пропущено. Позивачу дали шанс пояснити, чому він зволікав.
Що сказали суди першої та апеляційної інстанцій
Позивача звільнили 24 лютого 2025 року. А вже 4 березня 2025 року він отримав грошовий атестат №3 – документ, у якому зазначено суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Саме від цієї дати суди й почали відлік тримісячного строку.
Чесно кажучи, логіка окружного суду була прямолінійною. Позивач знав про остаточний розрахунок ще на початку березня. До суду пішов аж у вересні. Причини пропуску строку – непереконливі. У результаті позов в частині вимог за період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року залишили без розгляду. Другий апеляційний адміністративний суд із таким підходом повністю погодився.
Але позивач мав власну аргументацію, яка на перший погляд виглядала досить логічно.
У чому суть заперечень позивача
Адвокат позивача наполягав: грошовий атестат не містить інформації про те, на підставі якого прожиткового мінімуму, тарифного розряду й тарифного коефіцієнта відповідач розраховував грошове забезпечення. Іншими словами – з атестата неможливо зрозуміти, чи правильний механізм нарахування застосували.
Ключову інформацію про механізм розрахунку позивач отримав лише 18 вересня 2025 року – у відповідь на адвокатський запит. А позов подав 24 вересня 2025 року. Виходить, якщо рахувати від дати отримання «справжньої» інформації, то строк звернення до суду щодо перерахунку грошового забезпечення не пропущено – укладається в три місяці.
Звучить переконливо, правда? Проте Верховний Суд побачив у цій логіці серйозну ваду.
Яку позицію зайняв Верховний Суд
Тут важливий момент. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду спиралася на правову позицію, сформовану Судовою палатою у постанові від 21 березня 2025 року (справа №460/21394/23). І ця позиція визначає єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України.
Суть підходу така: момент початку перебігу тримісячного строку – це день, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. У цій справі таким документом став грошовий атестат.
А тепер – ключове. Верховний Суд зазначив: протягом трьох місяців після отримання грошового атестата звільнена особа має не лише подати позов, а й вжити всіх заходів для отримання додаткової інформації, потрібної для звернення до суду. Інакше кажучи, не можна отримати атестат у березні, пів року нічого не робити, потім надіслати запит у серпні, отримати відповідь у вересні й стверджувати, що строк почав спливати тільки з вересня.
Колегія суддів прямо вказала: подібне тлумачення «надто розширює нормативний зміст» статті 233 КЗпП України, дозволяє поширювати її дію на правовідносини, які нею не охоплюються, та нівелює саму суть обмеження строку звернення до суду трьома місяцями.
Чому грошовий атестат – це «письмове повідомлення»
Кодекс законів про працю України у частині другій статті 233 говорить про «письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні». Верховний Суд проаналізував Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення (затверджену наказом МВС №623) і дійшов висновку: грошовий атестат за своєю правовою природою і є таким повідомленням.
Так, цей документ справді не розшифровує всі складові розрахунку за минулі періоди служби. Але жодна норма законодавства й не зобов’язує роботодавця видавати при звільненні якийсь інший документ із більш детальною інформацією.
І ось тут – найгостріший момент постанови. Якщо прийняти логіку позивача, то будь-хто міг би отримати грошовий атестат, роками не вчиняти жодних дій, а потім у зручний момент надіслати запит, отримати відповідь – і подати позов «вчасно». Строк звернення до суду щодо перерахунку грошового забезпечення перетворився б на суто формальну конструкцію, яку можна обійти простим маніпулюванням датами.
Що ще вплинуло на рішення
Суд першої інстанції, залишаючи позов без руху, звертав увагу позивача на очевидну прогалину. Від моменту отримання грошового атестата (4 березня 2025 року) до надсилання запиту (15 серпня 2025 року) минуло понад п’ять місяців. Чому позивач не вчиняв жодних дій увесь цей час? Які об’єктивні перешкоди йому заважали?
Відповіді на ці запитання позивач не дав. І це стало вирішальним. Верховний Суд наголосив: за такого надміру тривалого зволікання причини мають бути справді вагомими й доведеними. А їх просто не було.
До речі, варто згадати й про карантинний період. Пункт 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачав, що строки за статтею 233 продовжуються на час дії карантину. Карантин скасували з 1 липня 2023 року – і саме з цієї дати почався відлік для всіх, кого стосувалися карантинні продовження. Але у нашому випадку звільнення відбулося вже у 2025 році, тож це правило не допомогло.
Як не втрапити в таку саму пастку
Коли вам видають грошовий атестат при звільненні – не відкладайте його в шухляду. Це не просто формальний папірець. Це точка відліку, з якої починається ваш тримісячний строк для захисту своїх прав у суді.
Якщо вам здається, що в атестаті немає всіх потрібних цифр – дійте негайно. Надсилайте запити, збирайте додаткову інформацію, консультуйтеся з юристом. Але не чекайте пів року. Судова практика тепер чітко каже: три місяці – це час на все: і на збір доказів, і на подання позову. Пасивне очікування в цей строк не включається і підстав для його поновлення не створює.
Справа №520/25416/25 стала ще одним нагадуванням: право на судовий захист не є абсолютним. Воно обмежене строками, і ці строки треба поважати. Інакше навіть цілком обґрунтовані вимоги можуть залишитися без розгляду – не через те, що ви неправі, а через те, що ви запізнилися.
