Виправлення описок у судовому рішенні – це, на перший погляд, суто технічна процедура. Але коли через таку «дрібницю» до відповідальності притягують людину, яка взагалі не має стосунку до виконання рішення, – ситуація перестає бути дрібницею. Саме про це нещодавно висловився Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу № 580/6236/22.
Давайте розберемося, що ж сталося і які висновки варто взяти на озброєння.
З чого все почалося
Історія стартувала з типового, на жаль, сюжету. Державна фіскальна служба відмовилася підготувати й передати до Пенсійного фонду України оновлену довідку про розмір грошового забезпечення. Людина пішла до суду – і виграла. Суд визнав дії ДФС протиправними.
Але на цьому спір не закінчився. Згодом постало інше, не менш принципове питання: чи можна через механізм виправлення описок у судовому рішенні фактично дописати те, чого суд узагалі не встановлював?
Що каже стаття 253 КАС України
Кодекс адміністративного судочинства дає суду право виправляти допущені в рішенні описки та очевидні арифметичні помилки. Це стаття 253 КАС України. Причому зробити це можна в будь-який момент – незалежно від того, набрало рішення законної сили чи ні. Ініціювати виправлення може як сам суд, так і учасник справи або інша заінтересована особа.
Ключове слово тут – «технічний». Стаття 253 дозволяє усувати лише помилки неюридичного, суто механічного характеру. Тобто те, що сталося через неуважність під час друку, а не через хибну оцінку доказів чи неправильне застосування закону.
Де межа між опискою і спробою змінити рішення
Описка в розумінні процесуального закону – це механічна граматична помилка. Йдеться про правопис, розділові знаки, одруки. Але є нюанс: не кожна граматична помилка вважається опискою.
Скажімо, якщо суддя поставив кому не там – але зміст рішення від цього анітрохи не постраждав, – виправляти її не обов’язково. Так само неправильний відмінок слова, росіянізм чи діалектизм самі по собі не є описками, які потребують втручання. Чому? Бо вони не викривляють суть.
І навпаки: опискою вважається та помилка, яка водночас порушує правила мови або нумерації та реально впливає на зміст судового рішення і його виконання. Ось тут уже без виправлення не обійтися.
Що саме підлягає виправленню? Насамперед істотні помилки: неправильно вказані прізвища, імена, адреси, дати й строки. Якщо через одрук у прізвищі виконавча служба не може ідентифікувати боржника – це, погодьтеся, вже не дрібниця.
Що суд не має права робити
Тут важливий момент. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, суд категорично не може змінювати зміст рішення. І байдуже, яким є це рішення з точки зору його юридичного значення чи того, як його хтось сприймає.
Суд має право лише усунути неточності щодо встановлених фактичних обставин. Наприклад, уточнити дату події, номер і дату документа, правильне найменування сторін, прізвище, ім’я, по батькові особи. Або виправити технічні огріхи, що виникли під час виготовлення тексту, але тільки ті, які реально заважають виконанню рішення чи ставлять під сумнів його правосудність.
Золоте правило: виправлення описок у судовому рішенні можливе лише тоді, коли воно не зачіпає суті ухваленого рішення. Не можна під виглядом «технічної правки» переписати мотивувальну частину або доповнити резолютивну.
Чому Верховний Суд скасував ухвалу апеляції
А тепер – власне, про справу № 580/6236/22. Суть конфлікту була такою. Суд апеляційної інстанції задовольнив заяву про виправлення описки. Підставою стало те, що в судовому рішенні не зазначили прізвище та ідентифікаційний номер голови комісії з припинення ГУ ДФС у Черкаській області.
Наслідок виявився більш ніж серйозним. За невиконання рішення до відповідальності притягнули особу, чиї повноваження навіть не були встановлені судом. По суті, через «виправлення описки» з’явився новий обов’язок у людини, про яку в рішенні взагалі не йшлося.
Касаційний адміністративний суд, проаналізувавши ситуацію, дійшов однозначного висновку: ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню. Аргументація проста й водночас принципова: виправлення описки допускається тільки тоді, коли помилка має очевидний, технічний і безумовний характер. Якщо її наявність не викликає жодних сумнівів.
Як це працює на практиці
КАС ВС фактично нагадав базову, але надзвичайно важливу річ. Механізм виправлення описок у судовому рішенні – це не лазівка для того, щоб доповнити рішення новими даними, яких там не було. Не можна використовувати цю процедуру для зміни змісту рішення, переоцінки встановлених судом обставин або вирішення спірних питань, які суд навіть не розглядав.
Колеги-юристи добре знають цю межу, але на практиці спокуса «трохи підправити» рішення через статтю 253 КАС виникає частіше, ніж хотілося б. Справа № 580/6236/22 – гарний запобіжник від таких спроб.
Якщо ж помилка справді технічна – скажімо, в рішенні двічі надруковано одну й ту саму фразу або переплутано цифри в нескладному арифметичному підрахунку, – суд може й повинен її виправити. Це нормальний робочий інструмент. Головне – не перетворювати його на інструмент для перегляду справи по суті.
І ще одне. Коли подаєте заяву про виправлення описки, ставте собі просте запитання: чи дійсно ця помилка заважає виконати рішення? Якщо відповідь «ні» – можливо, варто зосередитися на чомусь важливішому. Судова практика Верховного Суду чітко показує: навіть задоволена апеляцією заява не встоїть у касації, якщо під виглядом описки змінюється суть.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
