Уявіть ситуацію: суд ухвалив рішення, яке напряму зачіпає ваші інтереси, але вас ніхто не покликав до участі у справі. Ви дізнаєтесь про це аж через два з половиною роки. Чи можна щось вдіяти? Саме така історія сталася з кредиторкою фермерського господарства, і Верховний Суд сказав своє вагоме слово.
Йдеться про справу № 911/1707/18 про банкрутство Фермерського господарства “Кухарук”. Тут варто одразу зауважити: ця справа не про те, чи винні сторони, і навіть не про те, хто кому що винен. Вона про процесуальний алгоритм – тобто про те, в якій послідовності суд зобов’язаний діяти, коли отримує апеляційну скаргу із запізненням від особи, яку не залучили до розгляду.
З чого все почалося
Фермерське господарство “Кухарук” визнали банкрутом ще у 2019 році. Ліквідатор та кредитори звернулися до суду із заявою – просили визнати недійсними низку правочинів із передачі майна третім особам. Серед кредиторів була й ОСОБА_1 – її вимоги до боржника складали 27005,92 г рн.
Після кількох кіл перегляді в різних інстанціях Г осподарський су д Київської області 12 січня 2022 року ухвалив рішення: у задоволенні заяви л іквідатора та кредиторів ві дмовити повністю, а натомість задовольнити зустр ічний позов про ви знання права власності за ві дповідачем.
Проблема в том у, що ОС ОБА_1 – к редитор, чиї інтереси це р ішення безпосередньо зачіпало, – не б рала участ і в цьому розгляд і. С уд першої інстанції її не залучив і навіть не пов ідомив про розг ляд сп рави.
Два з половиною роки потому
У липні2024 року ОС ОБ А_1 через свого адвоката нарешт і дізналася про існування тієї ухвали. Як це сталося? Адвокат над іслав запит л іквідатору, і той у ві дповіді надав копію судового р ішення ві д12.01.2022 та пові домив, що і нші кредитори вже намагалися його оскаржити, але їхню апеляційну скаргу повернули.
Не гаючи часу, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. І тут постало головне питання: чи можна поновити строк на апеляційне оскарження, якщо минуло два з половиною роки?
Справа ді, ста ття256 Гос подарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) відводить на оскарження ухвали лише десять днів. Але ж ОС ОБ А_1 не була учасницею справи і не отримувала жодних повідомлень. С уд апеляційної інстанції спочатку поновив їй строк і навіть відкрив провадження. Згодом сп рава дійшла до Верховного Су ду, який у березні2026 року скасува в усі проміжні рішення і направив сп раву назад – на ста дію ви рішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Що зробив апеляційний суд – і чому це виявилося помилкою
10.06.2026 Північний апеляці йний гос подарський су д постановив ухвалу, якою відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження і, відповідно, відмовив у відкритті апеляційного провадження. Апеляційну скаргу повернули.
С уд визнав причини пропуску неповажними. Його логіка була такою: ще у січні2023 року інші кредитори надсилали ОСОБА_1 копію оскаржуваної ухвали за адресою її проживання. Тож вона мала знати про рішення значно раніше, а не аж у липні2024-го.
Але Верховний С уд, розглядаючи касаційну скаргу ОСОБА_1, звернув увагу зовсім на інше. Річ не в тому, чи справді причини пропуску були поважними. Річ у тому, що апеляційний суд порушив сам порядок вирішення цього питання.
Алгоритм, який не можна ігнорувати
Тут важливий момент. Господарський процесуальний кодекс України чітко прописує послідовність дій суду. Стаття 260 ГПК України каже: якщо наведені підстави для поновлення строку визнані неповажними, суд має залишити апеляційну скаргу без руху. І надати скаржнику десять днів, щоб вказати інші підстави для поновлення строку.
І лише якщо скаржник нічого не наведе або нові підстави теж будуть визнані неповажними – тоді суд відмовляє у відкритті провадження за статтею 261 ГПК України.
Апеляційний суд цього не зробив. Він одразу, без процедури залишення скарги без руху, відмовив у відкритті провадження. Фактично, ОСОБА_1 позбавили законного права спробувати навести додаткові аргументи.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила: застосуванню підстав для ві дмови у відкритті апеляційного провадження безумовно має передувати реалізація ви мог частини третьої статт і260 ГПК У країни. Це не просто формальність – це гарантія пра ва на справедливий судовий розгляд.
Ч ому це важливо для кожного
К слову, ця позиція не нова. Верховний С уд посилається на власну усталену пратику – зокрема, на постанови у справах №907/6/13, №904/1875/19, №40/223-05 та інших. Суть незмінна: суд не може перестрибувати через обов’язкову стадію.
Уявіть, що ви запізнилися на потяг. Касир не може одразу сказати «поїзд пішов, квиток не повертаємо». Він зобов’язаний пояснити, чому саме не повертає, і дати вам можливість довести, що запізнення сталося через форс-мажор. Так само і в судовому процесі.
Чесно кажучи, саме цей алгоритм – залишення без руху з наданням часу – є тим запобіжником, який не дозволяє суду формально «відмахнутися» від скаржника.
Що далі
14 серпня 2026 року Верховний Суд ухвалив: касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у сп раві № 911/1707/18 скасовано. Справу направлено до апеляційного суду для продовження розгляду – і саме з тієї стадії, де має вирішуватися питання про відкриття провадження.
Тепер апеляційний суд повинен діяти за правильним алгоритмом: оцінити доводи про поважність причин пропуску, а якщо визнає їх неповажними – залишити скаргу без руху і дати час для додаткових пояснень. Питання про те, чи справді ОСОБА_1 мала об’єктивні перешкоди для своєчасного звернення, ще буде досліджуватися. Верховний Суд свідомо не давав оцінки цим обставинам – це компетенція апеляційної інсттанції.
А для всіх, хто опинився в подібній ситу ації, це рішення – чіткий сигнал: пропущений строк на апел яційне оскарження – не прису д.Ос обливо якщо вас не залучили до справи, а суд ухвалив рішення про ваші права. Головне – знати процесуальний алгоритм і не дозволяти суду його порушувати.
