Що робити, якщо чоловік узяв у борг $2,5 млн, а потім помер – і тепер кредитор вимагає гроші від вас? Саме про стягнення боргу з подружжя йдеться у справі №757/1863/25-ц, яку Верховний Суд розглянув у липні 2026 року. Рішення, яке ухвалив суд, варто знати кожному, хто одружений.
Давайте розберемо цю історію крок за кроком – вона справді повчальна.
$2,5 млн у борг під розписку
26 жовтня 2016 року. Чоловік бере в позику у знайомого два з половиною мільйони доларів США. Дружина заздалегідь оформлює нотаріально засвідчену заяву – мовляв, не проти, щоб її чоловік узяв ці гроші «на умовах та за його розсудом».
Позичальник пише розписку. Повернути гроші треба до 26 жовтня 2017 року. Через два роки, у жовтні 2018-го, він повертає $1,4 млн. Залишається $1,1 млн. А потім позичальник помирає.
І ось кредитор, не отримавши решти, звертається до дружини померлого. Логіка проста: договір позики укладався у шлюбі, дружина дала письмову згоду – хай тепер і платить. У січні 2025 року він надсилає їй письмову вимогу повернути $1,1 млн. Реакції немає. Справа йде до суду.
Суд першої інстанції сказав «ні»
Печерський районний суд міста Києва став на бік дружини. У позові відмовив. Аргумент був такий: раз у заяві-згоді написано, що чоловік бере гроші «на умовах та за його розсудом», то це не в інтересах сім’ї. А якщо не в інтересах сім’ї – дружина за борг не відповідає.
Здавалося б, логічно. Але апеляція подивилася на ситуацію інакше.
Апеляційний суд: дружина платить
Київський апеляційний суд у грудні 2025 року скасував рішення першої інстанції. І стягнув з дружини $1,1 млн. Чому? Тут ми підходимо до головного юридичного механізму, на якому тримається вся ця справа.
Як працює презумпція спільності інтересів
Сімейний кодекс України містить кілька важливих правил. Стаття 60 встановлює: майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. А стаття 65 додає: договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого – якщо отримане майно використане в інтересах сім’ї.
Ключовий момент ось у чому: закон презумує, що все, що робить один із подружжя під час шлюбу, робиться саме в інтересах сім’ї. Це не просто припущення. Це юридична конструкція, яку можна спростувати виключно доказами. Причому тягар доказування лежить на тому, хто стверджує протилежне. У нашому випадку – на дружині.
Апеляційний суд міркував так: дружина дала нотаріально засвідчену згоду на позику. Нотаріус роз’яснив їй зміст статей 60 і 65 Сімейного кодексу України. Фраза «на умовах та за його розсудом» стосується лише того, як чоловік визначатиме умови договору і порядок його виконання – а не того, що гроші підуть на його особисті потреби. І жодних доказів, що кошти витрачені не на сім’ю, дружина не надала. Презумпція не спростована. Отже – борг спільний.
Чому аргументи дружини не спрацювали
У касаційній скарзі дружина наводила кілька ліній захисту. Давайте розберемо їх.
Перше: «Я не знаю, куди чоловік подів ці гроші». Але це і є проблема – вона якраз і повинна була це з’ясувати та довести в суді. Пасивне «не знаю» не скасовує презумпцію. Це один із найважливіших уроків щодо стягнення боргу з подружжя: мовчання і необізнаність не звільняють від відповідальності.
Друге: вже після апеляційного перегляду дружина дізналася, що бізнес-партнери чоловіка частково розрахувалися з кредитором і сума боргу насправді менша. Але нові докази на стадії касації – це запізно. Верховний Суд чітко пояснив: Цивільний процесуальний кодекс України визначає порядок подання доказів під час розгляду справи по суті. Касаційна інстанція докази не переоцінює.
Третє: строк позовної давності пропущено. Але апеляційний суд порахував: борг треба було повернути до жовтня 2017 року, у 2020 році строки продовжили на період карантину, у 2022-му – зупинили на час воєнного стану. Тож строк не пропущений.
Солідарна відповідальність – що це означає
Коли йдеться про стягнення боргу з подружжя, важливо розуміти ще один аспект. Велика Палата Верховного Суду у 2020 році (справа №638/18231/15-ц) сформулювала позицію: правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов’язань. Іншими словами, це солідарна відповідальність.
Що це дає кредитору? Він може вимагати повернення всього боргу від будь-кого з подружжя – повністю, а не половину. І смерть одного з солідарних боржників не припиняє обов’язку іншого. Таку норму містить частина п’ята статті 543 Цивільного кодексу України. Саме тому кредитор мав повне право прийти до дружини з вимогою на всю суму, що залишилася – $1,1 млн.
Практичний урок
Ця справа – не про те, що суди завжди на боці кредитора. Вона про те, що нотаріальна згода на отримання позики вашим чоловіком або дружиною – це не формальність. Це документ, який включає вас у зобов’язання.
Формулювання «на умовах та за його розсудом» не рятує від стягнення боргу з подружжя. Воно лише свідчить, що ви довіряєте партнеру визначати конкретні умови договору. Але від відповідальності воно не звільняє – презумпція спільності інтересів сім’ї працює в обидва боки. Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу дружини – без задоволення.
Перед тим як давати нотаріальну згоду на позику – навіть якщо ви повністю довіряєте партнеру – варто хоча б зафіксувати, на що саме беруться гроші. Це може стати тим самим доказом, якого не вистачило дружині у цій справі.
