Скасування постанови ТЦК – тема, що сьогодні зачіпає десятки тисяч військовозобов’язаних. Штраф у 17 000 гривень за «неявку за повісткою» іноді виписують людині, яка взагалі не знала про виклик. Саме така ситуація стала предметом розгляду у справі № 601/1683/26, яку Кременецький районний суд Тернопільської області вирішив 3 серпня 2026 року. І рішення виявилося не на користь військкомату.
Давайте розберемося, що сталося і чому суд став на бік позивача.
Як виник спір
10 червня 2026 року чоловіка примусово доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Там йому одразу вручили постанову № R575897 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Сума штрафу – 17 000 гривень.
Суть порушення, за версією ТЦК, полягала ось у чому: позивач не з’явився за викликом у строк і місце, зазначені в повістці. Послалися при цьому на статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Але позивач категорично не погодився. І, чесно кажучи, мав на те вагомі підстави.
Позиція позивача: повістки не бачив, відстрочка є
У позові чоловік пояснив: жодної повістки він не отримував – ні особисто, ні поштою, ні в будь-який інший спосіб. Про те, що його взагалі викликали, він дізнався лише після примусового доставлення до центру комплектування.
Більше того – він має чинну відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Усі військово-облікові дані були оновлені вчасно. Позивач – батько чотирьох неповнолітніх дітей, що підтверджено свідоцтвами про народження, які є в матеріалах справи.
І головне: жодного підтвердження надсилання повістки йому не показали. Ані квитанції про відправлення рекомендованого листа з описом вкладення, ані повідомлення про вручення, ані акта про відмову від отримання. Просто голослівне твердження.
Що відповів ТЦК
Представник відповідача у відзиві наполягав на своєму. Мовляв, наявність права на відстрочку не звільняє військовозобов’язаного від виконання вимог законодавства про військовий облік. До того ж, у військово-обліковому документі з «Резерв+», сформованому 12 лютого 2026 року, не було відомостей про оформлену відстрочку.
А факт доставлення позивача працівниками Національної поліції, на думку ТЦК, якраз і свідчить: людина не виконала вимогу про прибуття самостійно та добровільно.
Цікава логіка, правда? Вас примусово привезли – отже, ви ухилялися.
Однак суд подивився на ситуацію зовсім інакше. І тут важливий момент: для скасування постанови ТЦК суду не потрібно доводити невинуватість позивача. Достатньо того, що відповідач не довів вину.
Чому суд скасував штраф
Кременецький районний суд проаналізував матеріали справи і виявив кілька серйозних провалів у позиції відповідача.
Перше. В матеріалах справи не було протоколу про адміністративне правопорушення. А це – ключовий документ. Саме в ньому, відповідно до Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, затвердженої наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, фіксується факт правопорушення: дата, місце, суть, норма закону, пояснення особи.
Без протоколу постанова повисає в повітрі. Вона стає не більше ніж думкою посадовця, не підкріпленою доказами.
Друге. Надана відповідачем копія повістки, направленої через «Укрпошту», не доводить факту її вручення. Немає підпису про отримання. Немає рекомендованого повідомлення про вручення з відміткою. Немає акта про відмову. Немає взагалі нічого, що підтверджувало б: людина знала про виклик.
Суд прямо зазначив: зі змісту оскаржуваної постанови незрозуміло, на підставі яких саме доказів ТЦК дійшов висновку про порушення.
Третє. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини», «Коробов проти України» ЄСПЛ неодноразово наголошував: оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «поза розумним сумнівом». Усі сумніви тлумачаться на користь особи.
До речі, ЄСПЛ у рішеннях «Енгель та інші проти Нідерландів» і «Озтюрк проти Німеччини» роз’яснив, що адміністративні провадження за своєю суттю є кримінальними в розумінні Конвенції про захист прав людини. А отже, на них поширюється презумпція невинуватості в повному обсязі.
Формальний бік питання
Коли йдеться про скасування постанови ТЦК, суд перевіряє дотримання процедури. І стаття 280 КУпАП зобов’язує орган, який розглядає справу, з’ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа, чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.
Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами можуть бути протокол, пояснення, висновки експертів, речові докази, показання технічних приладів та інші документи. Не припущення. Не логіка «раз доставили поліцією – значить, ухилявся». А конкретні фактичні дані.
Обов’язок збирати докази лежить на тому, хто складає протокол. Суд не повинен робити цю роботу замість ТЦК. І якщо доказів немає – немає і підстав для штрафу.
Що отримав позивач
Суд ухвалив скасувати постанову № R575897 від 10 червня 2026 року і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Штраф у 17 000 гривень анульовано.
Крім того, з ТЦК на користь позивача стягнули 665 гривень 60 копійок судового збору за рахунок бюджетних асигнувань. Це пряме застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду зі справи № 543/775/17 від 18 березня 2020 року: якщо орган влади програв, він компенсує судові витрати.
Скасування постанови ТЦК у цій справі стало можливим завдяки системній слабкості доказової бази відповідача. Не було протоколу – раз. Не довели вручення повістки – два. Проігнорували наявність у людини чинної відстрочки – три. Суд просто виконав свою роботу: перевірив докази і побачив, що їх немає.
Мабуть, головний урок цієї історії простий. Жоден штраф, виписаний посадовцем ТЦК, не є остаточним вироком. Якщо ви не отримували повістки, якщо маєте право на відстрочку, якщо ваші облікові дані оновлені – не бійтеся оскаржувати. Суд дивиться не на посаду того, хто виніс постанову, а на докази. А з доказами у цій справі у ТЦК, м’яко кажучи, не склалося.
