Колишній прем’єр-міністр Британії Борис Джонсон назвав дії Володимира Путіна злом, і з юридичного погляду це не емоційна оцінка, а констатація того самого злочину агресії, який міжнародне право визнало найтяжчим міжнародним правопорушенням ще в середині ХХ століття. Перебуваючи в Києві, Джонсон підкреслив: огидно, що в XXI столітті хтось атакує невинну європейську столицю, і жодної причини для цього, крім російського імперіалізму, не існує. Саме ця аргументація ідеально вкладається в юридичне визначення злочину агресії.
Джонсон говорив не лише про абстрактне «зло». Він фактично описав дві окремі категорії порушень: планомірне знищення цивільної інфраструктури взимку (воєнні злочини) і саму причину війни – агресію. Давай розберемо, чому заяви британського політика мають не просто політичне, а цілком конкретне правове підґрунтя.
Що таке злочин агресії насправді
Уявіть собі, що ваш сусід без будь-якого приводу заходить на ваше подвір’я, трощить майно і заявляє, ніби це його земля. З точки зору кримінального кодексу це явне вторгнення. У міжнародних відносинах працює схожий принцип, лише масштаб і наслідки незрівнянно більші.
Злочин агресії чітко визначений у Резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 та в статті 8 bis Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Це планування, підготовка, розв’язування або ведення агресивної війни, яка порушує Статут ООН. Обов’язкова ознака – це дія держави, що першою застосувала збройну силу проти сувереітету, територіальної цілісності чи політичної незалежності іншої держави.
Коли Джонсон каже «у нього немає жодної причини, окрім російського імперіалізму», він фактично вказує на відсутність обставин, які б виправдовували самооборону. А саме відсутність законної самооборони і перетворює застосування сили на злочин агресії. У випадку України це не просто думка політика – це позиція Генеральної Асамблеї ООН, яка ще в березні 2022 року засудила російську агресію як таку.
Атаки на столицю та енергетику: воєнні злочини
Окремо Джонсон згадав сигнал повітряної тривоги в Києві – і його обурення тим, що Путін атакує невинну європейську столицю. Тут ми переходимо вже в площину міжнародного гуманітарного права, яке регулює правила ведення війни навіть тоді, коли вона вже почалася.
Женеві конвенції та Додаткові протоколи до них забороняють напади на цивільне населення й цивільні об’єкти. Стаття 8 Римського статуту прямо називає умисні напади на цивільних осіб та об’єкти, необхідні для виживання населення, воєнними злочинами. Енергетична інфраструктура, яку свідомо нищать із прицілом на зимові місяці, – це класичний приклад такого об’єкта.
Коли колишній прем’єр каже «Путін хоче спричинити багато страждань для українців», він описує умисел. А в міжнародному кримінальному праві умисел заподіяти надмірні страждання цивільному населенню є однією з кваліфікаційних ознак воєнного злочину. Тобто це не просто риторика – це фактичний склад правопорушення.
Чому особисто Путіна треба зупинити з погляду права
Джонсон наголосив: «Його треба зупинити». І тут важливий момент: міжнародне право не перекладає відповідальність лише на абстрактну державу. Сучасна доктрина визнає індивідуальну кримінальну відповідальність вищого керівництва.
Стаття 28 Римського статуту встановлює відповідальність командирів та начальників. Якщо верховний головнокомандувач знав або повинен був знати про вчинення злочинів підлеглими і не вжив заходів для їх припинення, він несе відповідальність нарівні з виконавцями. А у випадку агресії стаття 8 bis прямо визначає, що злочин агресії може вчинити лише особа, яка фактично здійснює керівництво політичними чи військовими діями держави. Тобто коло виконавців цього злочину за визначенням дуже вузьке – і президент країни-агресора є першим у цьому переліку.
Саме тому Міжнародний кримінальний суд уже видав ордер на арешт Путіна – поки що за воєнними злочинами, пов’язаними з депортацією дітей. Але на цьому правові механізми не зупиняються.
Крім МКС, активно обговорюється створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Річ у тім, що МКС не може переслідувати злочин агресії, вчинений громадянами держави, яка не ратифікувала Римський статут (Росія відкликала підпис у 2016 році). А спецтрибунал, створений за підтримки Генасамблеї ООН або Ради Європи, знімає це обмеження. І ось тут позиція таких лідерів, як Джонсон, має вагу – адже політична воля для запуску трибуналу формується із публічних заяв і міжнародного тиску.
Чи можна притягнути до відповідальності за агресію зараз
Тут важливе уточнення: на відміну від внутрішньодержавного права, міжнародне не має єдиного поліцейського, який би затримав порушника негайно. Але це не робить правові норми фікцією.
Злочин агресії не має строку давності – Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства 1968 року чітко це закріплює. Тому навіть якщо сьогодні притягнути Путіна фізично неможливо, юрисдикція майбутнього трибуналу поширюватиметься на весь період із 2014 року. Досвід Нюрнберзького процессу, МТКЮ по колишній Югославії та Спеціального суду по Сьєрра-Леоне показує: архітектори агресії часто опиняються на лаві підсудних, навіть якщо це займає роки.
Чому заяви Джонсона – це не просто слова
Колись політики часто сприймали міжнародне право як щось декоративне. Але в українському кейсі публічні заяви колишніх і чинних лідерів фіксують історичну правду, яка згодом стає доказовою базою. Коли Борис Джонсон каже «це ганьба» і «це треба зупинити», він не лише висловлює обурення. Він констатує факт, який уже зафіксований у резолюціях міжнародних організацій: Росія вчинила злочин агресії і продовжує вчиняти воєнні злочини.
До речі, саме публічне визнання агресії допомагає уникнути ситуації, коли через роки хтось скаже «ми не знали» або «це була внутрішня справа». Міжнародне право не визнає ніяких «внутрішніх справ», коли йдеться про порушення імперативних норм – а заборона агресії належить самє до таких норм jus cogens.
Україна має пройти зиму, незважаючи на намір Путіна спричинити страждання. Юридично це означає: доки тривають атаки, триває і вчинення міжнародних злочинів. Кожен новий день війни додає нові епізоди до майбутніх обвинувальних актів. І слова Джонсона – це не просто підтримка, а нагадування, що право вже кваліфікувало цю війну як злочин агресії, і єдине, що залишається, – це реалізувати механізм відповідальності. Найшвидше закінчити цю війну, як сказав британський політик, означає не лише припинити страждання людей, а й забезпечити невідворотність покарання для тих, хто її розв’язав.
