Скасування штрафу ТЦК у розмірі 17 000 гривень – саме такого результату домігся військовослужбовець, який отримав постанову через Резерв+. Історія, що трапилася в Дніпрі, вийшла майже абсурдною: людину покарали за неявку туди, куди вона фізично не могла з’явитися, бо вже пів року перебувала на військовій службі. Індустріальний районний суд міста Дніпра розібрався в ситуації та 3 серпня 2026 року ухвалив рішення, яке варто взяти на замітку кожному, хто зіткнувся з подібною несправедливістю.
Що сталося: хронологія подій
Уявіть: ви з листопада 2025 року служите в армії за призовом під час мобілізації. І раптом у червні 2026-го через застосунок Резерв+ отримуєте постанову про штраф. 17 000 гривень за те, що нібито не з’явилися за викликом до територіального центру комплектування. Саме в такій ситуації опинився позивач у справі №R569224.
6 червня 2026 року тимчасово виконуючий обов’язки начальника ТЦК виніс постанову за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У документі було зазначено, що громадянин не прибув за викликом до ТЦК у строк і місце, вказані в повістці. І все. Жодних конкретних дат, жодних доказів вручення повістки, жодних пояснень.
А тепер головне: на момент винесення постанови людина вже більше пів року перебувала на військовій службі. Довідка військової частини від 27 червня 2026 року підтверджує – солдат служить з 30 листопада 2025 року.
Чому постанова була незаконною: три ключові аргументи
По-перше, документ не містив конкретики. У постанові не було зазначено ані дати, ані часу, ані місця вчинення правопорушення. Не вказано, яким чином позивача сповіщали про необхідність явки, коли саме він мав з’явитися і чи отримував він повістку взагалі. Сам факт запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів не замінює доказів надсилання або вручення повістки.
По-друге, ТЦК повністю проігнорував судовий процес. Жодного представника на засідання не направили, письмовий відзив на позов не подали, витребувані судом докази не надали. І це при тому, що за статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача – тобто на ТЦК – покладається обов’язок доводити правомірність свого рішення.
По-третє, і це, мабуть, найважливіше: людина вже виконувала свій конституційний обов’язок. Статті 17 і 65 Конституції України визначають захист Вітчизни як обов’язок громадян. І позивач цей обов’язок виконував – перебував на військовій службі. Яким чином він міг одночасно не з’явитися за викликом до ТЦК – питання, на яке відповідач так і не спромігся дати відповіді.
Що каже закон про штрафи ТЦК
Давайте розберемося з правовою основою. Частина 3 статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Штраф для громадян становить від 17 000 до 25 500 гривень.
Але диспозиція цієї статті має бланкетний характер. Простими словами: щоб притягнути людину до відповідальності, недостатньо просто написати «порушив». Потрібно чітко вказати, який саме нормативно-правовий акт порушено, яку конкретну норму не дотримано. Без цього склад правопорушення відсутній.
Крім того, стаття 7 КУпАП прямо забороняє піддавати людину заходам впливу інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. А стаття 251 КУпАП визначає, що доказами у справі є фактичні дані – протоколи, пояснення, висновки експертів, речові докази. Жодного з переліченого ТЦК суду не надав.
Ключовий принцип, який спрацював у цій справі, – презумпція невинуватості. В адміністративному праві вона означає: всі сумніви тлумачаться на користь особи, яку притягують до відповідальності. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Як діяти, якщо ви отримали подібний штраф
Суд у справі №R569224 нагадав: органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Це пряма вимога частини 2 статті 19 Конституції. Якщо ТЦК виходить за ці межі – його рішення можна і потрібно оскаржувати.
Чесно кажучи, позиція суду в цій справі виглядає цілком логічною. Відповідач не довів наявності складу правопорушення – отже, немає підстав для штрафу. Все просто.
Окремий момент, який заслуговує на увагу: суд стягнув з ТЦК на користь позивача судовий збір у розмірі 1 331 гривня 20 копійок. Це стало можливим завдяки частині 1 статті 139 КАС України – якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, судові витрати компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
І наостанок: рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 3 серпня 2026 року (суддя Слюсар Л.П.) – це не поодинокий випадок, а частина усталеної судової практики. Верховний Суд ще у 2018 році в постанові у справі №760/2846/17 підтвердив: обов’язок доказування правомірності рішення покладається саме на суб’єкта владних повноважень. Не на громадянина. ТЦК має довести, що винен, а не ви – що невинні.
