Коли податкова приходить із перевіркою, мало хто замислюється, чи дотримана процедура. Більшість одразу хапається за документи й готується до найгіршого. А дарма. Іноді саме процедурні порушення рятують платника податків від чималих донарахувань. Саме так сталося у справі №821/597/17, де Верховний Суд визнав, що незаконна податкова перевірка не може бути підставою для жодних штрафів чи вимог. Давайте розберемо цю історію детальніше – вона того варта.
З чого все почалося
Приватний нотаріус із Херсона отримав від податкової цілий пакет «сюрпризів»: два податкові повідомлення-рішення, два рішення про штрафи за єдиним внеском і вимогу про сплату недоїмки. Загальна сума претензій – понад 47 тисяч гривень. Усі ці документи податковий орган виніс 27 березня 2017 року на підставі акта перевірки, проведеної ще в грудні 2016-го.
Але нотаріус вирішив не погоджуватися. Він звернувся до суду з позовом про визнання всіх цих рішень протиправними. І, як з’ясувалося згодом, абсолютно не дарма.
У чому ж була хитрість податкової
Тут криється ключова деталь, яка зрештою й вирішила долю справи. Податковий орган ще 5 грудня 2016 року видав наказ №950 «Про проведення документальної виїзної перевірки». Нотаріус отримав повідомлення саме про виїзну перевірку, розписався. Посадовій особі навіть видали направлення №486 на проведення документальної планової виїзної перевірки.
А далі сталося дивне. Нотаріус звернувся до податкової з проханням: мовляв, проведімо перевірку у вашому приміщенні, а не в моєму офісі. І податковий орган раптом… провів невиїзну перевірку. Без окремого наказу про невиїзну перевірку. Без окремого повідомлення. Без дотримання процедури, передбаченої статтею 79 Податкового кодексу України.
Коротше кажучи, готувалися до одного формату, а провели зовсім інший.
Чому це стало фатальним для податкової
Річ у тім, що Податковий кодекс України чітко розмежовує виїзні та невиїзні перевірки. Це не просто формальність – це різні процедури з різними вимогами до повідомлення платника.
Для виїзної перевірки – одні правила. Пункт 77.4 статті 77 Кодексу каже: платника мають попередити не пізніше ніж за 10 днів, вручити копію наказу, надати письмове повідомлення з датою початку.
Для невиїзної – зовсім інші. Пункт 79.1 статті 79 вимагає окремого рішення керівника контролюючого органу про проведення саме невиїзної перевірки. І пункт 79.2 тієї ж статті зобов’язує надіслати платнику копію наказу та письмове повідомлення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Податкова не зробила ні того, ні іншого для невиїзного формату. Вона просто проігнорувала закон.
Суд першої інстанції це помітив і задовольнив позов. А от апеляція чомусь вирішила, що все гаразд, і скасувала рішення. Мовляв, нотаріус не надав документи під час перевірки – отже, сам винен.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року розставив усе по місцях. І логіка його міркувань – просто зразок здорового юридичного глузду.
По-перше, Суд нагадав: перевірка – це спосіб реалізації податковим органом владних функцій. А будь-який суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти виключно на підставі, в межах і у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Жодної самодіяльності.
По-друге, невиконання вимог статей 78 і 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною. А незаконна податкова перевірка не створює жодних правових наслідків.
І по-третє – і це найголовніше – акт перевірки, отриманий із порушенням закону, є недопустимим доказом у справі. Саме так: жодної юридичної сили. А якщо доказ недопустимий, то й усі рішення, прийняті на його основі, підлягають скасуванню.
Колегія суддів під головуванням Ханової Р.Ф. окремо відзначила неприйнятність підходу, коли податковий орган робить висновок про порушення лише через відсутність документів, навіть не спробувавши їх дослідити під час належно оформленої перевірки. Документальна перевірка на те й документальна, що передбачає вивчення документів.
Чому це рішення важливе
Верховний Суд послався на власну попередню практику – постанови від 16 січня 2018 року у справі №826/442/13-а та від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17. У цих рішеннях уже формувалася правова позиція: податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами незаконної перевірки, не може вважатися правомірним і підлягає скасуванню.
Тобто це не одиничний випадок, а сталий підхід касаційної інстанції. І це потужний інструмент захисту для платників податків.
Уявімо: вам приносять рішення на кругленьку суму. Ви хапаєтеся за голову, шукаєте первинні документи, думаєте, як довести реальність господарських операцій. А насправді варто спершу подивитися, чи взагалі законно вас перевіряли. Може, й доводити нічого не треба.
Кстати, саме так і вийшло в нашого нотаріуса. Усі податкові повідомлення-рішення, рішення про штрафи за єдиним внеском і вимога про сплату недоїмки – усе полетіло в кошик. Постанову апеляційного суду скасували, рішення першої інстанції залишили в силі.
Кілька практичних порад
Якщо до вас прийшли з перевіркою, не поспішайте одразу визнавати свою «винуватість». Перевірте:
– чи відповідає формат перевірки тому, що зазначено в наказі;
– чи дотримано строки повідомлення;
– чи вручено вам усі необхідні документи до початку перевірки;
– чи є окремий наказ на невиїзну перевірку, якщо проводять саме її.
І головне – пам’ятайте, що процедура в податковому праві має значення. Іноді навіть більше, ніж зміст претензій. Верховний Суд у справі №821/597/17 це підтвердив максимально чітко: незаконна податкова перевірка – це юридичний нуль. Усе, що на ній побудовано, розсипається, як картковий будиночок.
