Повернення попередньої оплати – право, яке здається очевидним. Заплатив, товар не отримав – вимагай гроші назад. Але що робити, коли постачальник передав вам не саме пальне, а скретч-картки на нього, а заправитися за ними так і не вдалося? Саме така ситуація стала предметом розгляду у справі № 917/1661/25, де Верховний Суд поставив остаточну крапку.
Давайте розберемося, як розгорталася ця історія і які висновки з неї варто взяти на озброєння.
Контракт, талони і 1,9 мільйона гривень
У грудні 2023 року Бориспільська районна державна адміністрація провела тендер на закупівлю пального. Переможцем стало ТОВ «Гарант Ойл Групп», з яким 20 грудня уклали договір купівлі-продажу товарів № 20-12.
За умовами цього договору постачальник зобов’язувався передати замовнику нафтопродукти – бензин А-95 та дизельне паливо – на загальну суму 1 949 714 грн. Ключовий момент: предметом договору було саме пальне, а не якісь сурогатні документи на нього.
Що ж сталося насправді? ТОВ «Гарант Ойл Групп» отримало від адміністрації повну оплату двома платіжками від 21 грудня 2023 року. Натомість покупець отримав… скретч-картки бренду «АВІАС» різного номіналу – на бензин А-95 по 20 л (306 штук), по 10 л (1000 штук), а також на дизпаливо по 30 л та 20 л. Загалом – понад дві тисячі карток.
І ось тут починається найцікавіше.
Коли талони не працюють
Протягом усього часу після укладення договору Бориспільська РДА так і не змогла отоварити передані скретч-картки. Причина банальна – пального на автозаправних станціях просто не було. Про це свідчать акти, складені працівниками адміністрації 26 лютого 2025 року.
Уявіть собі: ви заплатили майже два мільйони гривень, отримали красиві картонки з обіцянкою пального, а на АЗС вам кажуть – вибачте, бензину немає. І дизелю теж немає. І коли з’явиться – невідомо.
Бориспільська РДА діяла логічно: спочатку направила лист-вимогу про повернення коштів (березень 2025), потім – офіційну претензію (квітень 2025). Жодної реакції від постачальника. Тоді адміністрація звернулася до окружної прокуратури, і вже перший заступник керівника прокуратури подав позов до суду в інтересах держави.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Господарський суд Полтавської області у грудні 2025 року повністю задовольнив позов прокурора. Суддя встановив очевидне: постачальник не передав пальне, скретч-картки виявилися марними, кошти не повернуті. Отже – 1 949 714 грн підлягають стягненню на користь Бориспільської РДА.
Східний апеляційний господарський суд у березні 2026 року залишив це рішення без змін. І тут апеляція зробила важливе уточнення: предметом договору було пальне, а не талони. У самому тексті договору сторони взагалі не обговорювали умови передання талонів, строки їх дії чи перелік АЗС для отримання пального. Згадка про талони з’явилася лише у специфікації – і це не змінює суті зобов’язання.
Крім того, суд підкреслив: талон – це лише документ, що засвідчує право на отримання пального. Якщо пальне за цим документом отримати неможливо через відсутність товару на АЗС – постачальник не виконав свого основного обов’язку.
Чому Верховний Суд не став скасовувати ці рішення
ТОВ «Гарант Ойл Групп» подало касаційну скаргу, посилаючись одразу на дві підстави, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Перша – суди не врахували практику Верховного Суду в аналогічних справах. Друга – суди не з’ясували, чи настав строк виконання договору.
Чесно кажучи, позиція скаржника виглядала досить суперечливо. Компанія стверджувала, що повністю виконала зобов’язання, адже передала талони. А покупець, мовляв, сам винен – не вчинив дій, необхідних для одержання товару.
Але колегія суддів Верховного Суду ретельно проаналізувала доводи і дійшла протилежного висновку.
По-перше, посилання на практику Верховного Суду виявилися нерелевантними. У справі № 925/1238/22, на яку вказував скаржник, суд дійсно сформулював висновок щодо застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України: покупець має право вимагати повернення попередньої оплати, якщо продавець не передав товар вчасно. Але у тій справі продавець не порушував умов договору, а тут – якраз навпаки. У справі № 917/1661/25 суди чітко встановили: пальне не поставлене, скретч-картки не отоварені, кошти не повернуті.
По-друге, аргумент про нез’ясований строк поставки також не спрацював. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, скасування рішення через недослідження доказів можливе лише за умови, що скаржник довів існування інших підстав касаційного оскарження. А цього якраз і не сталося.
Головний принцип: платиш – отримуєш товар, а не обіцянки
Ключова норма, навколо якої будувалася вся справа, – це частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України. Якщо продавець одержав попередню оплату, але не передав товар у встановлений строк, покупець може вимагати або передання оплаченого товару, або повернення попередньої оплати. Це альтернатива, і вибір – за покупцем.
У цій справі покупець обрав повернення грошей. І суди всіх трьох інстанцій визнали такий вибір обґрунтованим.
Колегія суддів під головуванням Н. О. Багай одноголосно залишила касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення – без змін. Постанова є остаточною і не підлягає оскарженню.
І тут важливий практичний момент для всіх, хто працює з державними закупівлями. Передача талонів на пальне сама по собі не означає виконання договору поставки нафтопродуктів. Якщо ваш контрагент не забезпечив фізичну наявність пального на АЗС – ви маєте повне право на повернення попередньої оплати. І судова практика це підтверджує.
