Дійове каяття – це, мабуть, один із найбільш недооцінених інститутів кримінального права. Багато хто чув про нього, але мало хто розуміє, як воно працює насправді. А тим часом стаття 45 Кримінального кодексу України дає цілком реальний шанс уникнути судимості – звісно, якщо дотриматися всіх умов.
Нещодавно Верховний Суд розглянув справу № 754/8232/24, де трьох працівників будівельної компанії звинувачували у порушенні правил безпеки під час робіт із підвищеною небезпекою. Суд першої інстанції звільнив їх від кримінальної відповідальності саме через дійове каяття. Прокурор подав касаційну скаргу, наполягаючи, що підстав для застосування статті 45 КК не було. Проте Верховний Суд залишив рішення без змін.
Давайте розберемо цю історію детальніше, а заодно з’ясуємо, що взагалі потрібно для звільнення від кримінальної відповідальності через дійове каяття.
У чому суть справи
Обставини були такими. Троє чоловіків працювали в будівельно-монтажному управлінні № 1 ПрАТ «Домобудівний комбінат № 4»: начальник управління, начальник дільниці та виконавець робіт. Усі вони були службовими особами, зобов’язаними контролювати дотримання правил безпеки підлеглими під час робіт із підвищеною небезпекою.
26 січня 2022 року на будівельному об’єкті по вулиці Електротехнічній, 43 у Києві стався нещасний випадок. Через допущені порушення – працівника допустили до робіт без запобіжного поясу – він отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості. Розлад здоров’я тривав понад 21 добу. Усім трьом посадовцям висунули обвинувачення за частиною 1 статті 272 КК України – порушення правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою.
Кримінальне провадження № 12022100030000321 дійшло до Деснянського районного суду м. Києва, але до повноцінного розгляду так і не добралося. Чому? Бо вже на підготовчому судовому засіданні захисник подав клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності – саме на підставі дійового каяття.
Що таке звільнення від кримінальної відповідальності взагалі
Якщо пояснювати просто: це коли держава в особі суду каже – так, кримінальне правопорушення було, але ми не будемо вас за нього карати. Жодного офіційного осуду, жодного покарання, жодної судимості.
Не плутайте з амністією. Для амністії потрібен окремий закон Верховної Ради. А механізм, про який ми говоримо, прописаний прямо в Кримінальному кодексі України та Кримінальному процесуальному кодексі України і працює постійно. Це нормальна, передбачувана процедура – не виняток, а правило для тих, хто підпадає під критерії.
Три складові дійового каяття за статтею 45 КК
Стаття 45 Кримінального кодексу України формулює умови досить чітко. Отже, що потрібно одночасно:
Передумова. Людина має вперше вчинити кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин. Це не просто «раніше не сидів». «Вперше» означає, що ця особа або взагалі ніколи не вчиняла кримінальних правопорушень, або попередні вже втратили правове значення – наприклад, судимість погашена.
Крім того, з-під дії статті 45 виведені корупційні правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, а також випадки, коли водій перебував під впливом ліків, що знижують увагу.
Підстава. Власне, саме дійове каяття. І воно, у свою чергу, теж має три обов’язкові елементи. Брак хоча б одного – і механізм не спрацює. Розберемо кожен.
Щире каяття: не просто слова
Верховний Суд у справі № 754/8232/24 нагадав принципову річ: щире каяття – це критична оцінка винним свого вчинку, співчуття до потерпілих, реальне прагнення зменшити негативні наслідки.
Це не чергове «вибачте, я більше не буду». Розкаяння має бути справжнім, відвертим, а не уявним. Людина має визнавати негативні наслідки для потерпілої сторони, демонструвати жаль і осуд власної поведінки, намагатися відшкодувати завдані збитки.
І, до речі, все це повинно бути зафіксовано в матеріалах кримінального провадження. Просто заявити про каяття в суді недостатньо – потрібна документальна база.
Активне сприяння розкриттю
Ось тут часто виникає плутанина. Активне сприяння – це не просто дача показань, коли тебе викликали на допит. Це добровільна, інтенсивна допомога слідству.
Що конкретно цінується? Надання інформації про невідомі слідству обставини, повідомлення про всі епізоди злочинного діяння, про свідків і потерпілих, викриття співучасників. Мінімальний поріг – добровільна дача правдивих і повних свідчень. Але справжня активність – це коли дії особи мають високу інтенсивність, ефективність і процесуальну цінність.
У нашій справі прокурор у суді першої інстанції сам підтвердив: обвинувачені надавали документи, давали показання, з’являлися до правоохоронних органів. Цей момент, до речі, потім зіграв проти прокурора в касації – але про це трохи згодом.
Відшкодування шкоди: хто платить
Прокурор у касаційній скарзі наполягав: шкоду потерпілому відшкодували не самі обвинувачені, а отже, умова статті 45 КК не виконана. Верховний Суд із цим категорично не погодився.
Позиція Суду така: повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди може здійснюватися не лише самим винним, а й іншими особами – батьками чи близькими родичами. Головне – щоб обґрунтовані претензії потерпілого були задоволені добровільно. Відшкодувати потрібно і матеріальну, і моральну шкоду.
У справі № 754/8232/24 потерпілий (той самий працівник, який отримав травму) у двох судових інстанціях підтвердив: шкоду йому відшкодували повністю, претензій немає. Для суду цього виявилося достатньо.
Чому суд першої інстанції закрив провадження ще на підготовчому етапі
Тут важливий момент, який прокурор теж намагався оскаржити. Мовляв, не можна закривати кримінальне провадження на підготовчому судовому засіданні – спочатку треба розглянути справу по суті.
Але частина 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України прямо передбачає таку можливість. Якщо є підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд має право закрити провадження вже на цій стадії. Жодного порушення тут немає.
Що вирішив Верховний Суд і чому це показово
12 серпня 2025 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду залишила касаційну скаргу прокурора без задоволення. Аргументація була досить розгорнутою, і в ній є кілька повчальних моментів.
Перше. Обвинувачені в суді першої інстанції заявили, що їм зрозумілі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, і вони згодні з пред’явленим обвинуваченням. Той факт, що вони не переповіли обставини вчиненого своїми словами, не є істотним порушенням.
Друге – і це, чесно кажучи, виглядає майже як курйоз. У суді першої інстанції прокурор особисто підтримав клопотання захисту. Він не заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності, більше того – підтвердив, що обвинувачені активно сприяли розкриттю. А потім подав касаційну скаргу, де стверджував протилежне. Верховний Суд не міг цього не помітити.
Третє. Потерпілий підтвердив відшкодування шкоди в обох інстанціях, і це стало одним із вирішальних аргументів. Позиція потерпілого у справах про дійове каяття часто має ключове значення.
Практичні уроки
Якщо ви або ваші близькі опинилися в ситуації, де теоретично можна розраховувати на дійове каяття за статтею 45 Кримінального кодексу України, тримайте в голові кілька речей.
Умови мають виконуватися одночасно й у повному обсязі. Недостатньо просто вибачитися перед потерпілим або частково відшкодувати шкоду. Система вимагає щирого каяття плюс активного сприяння слідству плюс повного відшкодування – усе разом.
Шкоду можуть компенсувати родичі, це законно і підтверджено практикою Верховного Суду. Але потерпілий має підтвердити, що претензій більше немає. Без його позиції суд навряд чи піде на звільнення.
І головне – дійове каяття має бути справжнім. Суд це бачить. Механічне відпрацювання трьох пунктів «для галочки» ризикує не спрацювати, якщо у суду виникнуть сумніви в щирості. У справі № 754/8232/24 все склалося на користь обвинувачених саме тому, що кожна складова була реальною, підтвердженою і – що важливо – не заперечувалася прокурором на початковому етапі.
