Штраф у 17 000 гривень від територіального центру комплектування – ситуація, в яку може потрапити кожен військовозобов’язаний. І коли на телефон приходить сповіщення з «Дії» про відкриття виконавчого провадження, а ви навіть не знали, що на вас склали постанову, – це не просто неприємно, це незаконно. Саме так сталося з позивачем у справі, яку розглянув Білоцерківський міськрайонний суд Київської області 14 серпня 2026 року. І суд став на бік громадянина.
Розберімо цю історію детально, бо в ній – десятки нюансів, які можуть знадобитися вам або вашим близьким. Тим більше що практика оскарження штрафу ТЦК стає дедалі актуальнішою.
Що трапилося: хронологія однієї справи
У квітні 2026 року начальник районного ТЦК виніс постанову №БЦРТЦК/1/87БП/26, якою притягнув чоловіка до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Суть порушення – неявка за повісткою до ТЦК у березні 2026 року. Штраф – 17 000 гривень.
Проблема в тому, що про саму повістку, про дату і місце виклику, а також про винесену постанову чоловік дізнався лише тоді, коли в «Дії» з’явилося повідомлення про виконавче провадження. Уявіть: ви заходите в застосунок, а там – арешт рахунків через штраф, про який ви чуєте вперше в житті.
Адвокат позивача подав позов до суду. І, як з’ясувалося під час розгляду, підстав для такого штрафу не було взагалі.
Чому суд визнав постанову незаконною: три ключові аргументи
Суддя Бондаренко О. В. детально проаналізувала матеріали справи і дійшла висновку, що відповідач припустився грубих процедурних порушень. Успішне оскарження штрафу ТЦК у цій справі стало можливим завдяки трьом основним причинам.
Перша: повістка, якої ще не існувало
Це найяскравіший момент усієї історії. Повістка №6829351, якою позивача викликали до ТЦК, датована 14 березня 2026 року. Однак згідно з даними трекінгу «Укрпошти», поштове відправлення з цією повісткою було створено 13 березня 2026 року – тобто за день до того, як сам документ взагалі з’явився на світ.
Як можна відправити те, чого ще не існує? Ніяк. І суд це помітив.
Аналогічна ситуація склалася і з повідомленням про розгляд справи: воно датоване 14 квітня 2026 року, але здане на пошту 13 квітня. Два документи – і обидва «відправлені» раніше, ніж створені. Це вже не випадковість, а системна помилка, яка звела нанівець усю доказову базу ТЦК.
Друга: протокол не склали, а повинні були
На момент винесення оскаржуваної постанови діяла редакція КУпАП, яка вимагала обов’язкового складання протоколу про адміністративне правопорушення. Частина 6 статті 258 КУпАП дозволяла не складати протокол лише за наявності підтверджених даних про отримання особою виклику. У цій справі таких даних не було – повістка повернулася з позначкою «адресат відсутній».
Жодного протоколу відповідач суду так і не надав. Як і доказів того, що позивач отримував повістку, розписувався за неї чи хоча б був повідомлений телефоном.
Більше того, частина 7 статті 258 КУпАП передбачала ще одну підставу для розгляду справи без протоколу: особиста заява громадянина про те, що він не оспорює порушення та згоден на притягнення до відповідальності за його відсутності. Такої заяви позивач не писав, і ТЦК її не надав.
Третя: людину не повідомили про розгляд справи
Стаття 268 КУпАП гарантує кожному право бути присутнім під час розгляду справи, давати пояснення, подавати докази, користуватися правовою допомогою. Розглядати справу без особи можна лише тоді, коли є достовірні дані про її своєчасне сповіщення.
У цій справі повідомлення про те, що розгляд відбудеться 22 квітня 2026 року, теж повернулося з позначкою «адресат відсутній». Тобто людина не знала ні про виклик, ні про дату розгляду, ні про саму постанову. Позивач був позбавлений можливості захищатися – а це пряме порушення процедури, яке Верховний Суд у своїх постановах неодноразово визнавав безумовною підставою для скасування рішення.
Додатковий аргумент: дані вже були уточнені
Окремо суд звернув увагу на те, що позивач ще 15 липня 2024 року уточнив свої військово-облікові дані через мобільний застосунок «Резерв+», розроблений Міністерством оборони України. Тобто на момент виклику в березні 2026 року жодної потреби в повторному уточненні даних не було – чоловік уже виконав свій обов’язок.
Крім того, у примітці до статті 210 КУпАП прямо зазначено: положення статей 210 і 210-1 не застосовуються, якщо держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів може отримати персональні дані особи шляхом електронної взаємодії з іншими державними реєстрами. А позивач має зареєстроване місце проживання, податковий номер, дані в демографічному реєстрі, в «Оберегу» – тобто держава вже володіла всією необхідною інформацією.
Суд зазначив, що ТЦК не надав жодних доказів неможливості отримати ці дані через електронну взаємодію. А без таких доказів притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суперечить імперативній нормі примітки.
Чому належний відповідач – це важливо
Ще один цікавий момент: представник ТЦК намагався переконати суд, що позов подано не до того відповідача. Мовляв, позивач перебуває на обліку в іншому відділі, тому й судитися треба було з ним.
Суд чітко відповів: оскаржувана постанова винесена начальником районного ТЦК від імені саме цього ТЦК. А згідно зі ст. 235 КУпАП, повноваженнями розглядати справи про такі адміністративні правопорушення наділені виключно керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Не начальники відділів, не структурні підрозділи – тільки керівники ТЦК.
Тому належним відповідачем є саме той орган, чий керівник прийняв рішення. Усе логічно.
Що в підсумку
Суд повністю задовольнив позов: постанову №БЦРТЦК/1/87БП/26 від 22 квітня 2026 року скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито. З ТЦК на користь позивача стягнуто 665,60 гривень судового збору.
Це рішення добре ілюструє, наскільки важливою є процедура. Коли державний орган економить час на правильному оформленні повістки чи повідомленні людини про розгляд справи, він не просто порушує закон – він створює підстави для скасування власного рішення. А практика оскарження штрафу ТЦК у суді показує: за наявності грамотної правової позиції та очевидних процесуальних порушень із боку відповідача шанси на успіх дуже високі.
Презумпція невинуватості працює і в адміністративних справах. Усі сумніви тлумачаться на користь особи. І коли ТЦК не може довести, що ви взагалі знали про виклик, – штраф не має законної сили.
