Виключення з військового обліку – не просто бюрократична процедура, а прямий обов’язок територіального центру комплектування, коли військово-лікарська комісія визнала людину непридатною до служби. Саме цього роками не міг домогтися мешканець Волині, який ще в червні 2015 року отримав відповідний висновок ВЛК, однак у реєстрі «Оберіг» досі значився військовозобов’язаним. Справа №140/5774/26, розглянута Волинським окружним адміністративним судом, поставила крапку в цій заплутаній історії – і тепер може стати орієнтиром для сотень українців із подібною проблемою.
Як усе почалося: п’ята хвиля мобілізації і доленосний медогляд
У червні 2015 року чоловік отримав повістку від військового комісара. Тривала п’ята черга мобілізації. Він пройшов медичний огляд у Ківерцівському районному територіальному медичному об’єднанні – і військово-лікарська комісія ухвалила висновок: на підставі статей 39б та 62б Графи ІІ Розкладу хвороб – непридатний до військової служби.
Тут важливий нюанс: Графа ІІ застосовується саме до військовозобов’язаних, які проходять службу за контрактом або призиваються під час мобілізації. І висновок «непридатний» у цій графі означає повну непридатність – без жодних «обмежено» чи «у мирний час». Це не та ситуація, коли людина непридатна лише в мирний час, а у воєнний – придатна. Ні, мова про категоричний вердикт: до військової служби непридатний.
Здавалося б, далі все мало піти за звичним сценарієм: посадовці ТЦК забирають тимчасове посвідчення військовозобов’язаного, ставлять штамп про виключення з обліку, вносять відповідні дані до реєстру. Але сталося інакше. Документи вилучили. Посвідчення, видане ще 15 липня 2003 року, не повернули. А заповітний штамп так ніхто й не поставив.
11 років у статусі «військовозобов’язаний» – і жодного руху
Із 2016 року чоловік офіційно проживає в Ізраїлі. У квітні 2026 року його адвокат звернувся до ТЦК із заявою: просив привести статус клієнта у відповідність до постанови ВЛК від 2015 року та внести дані про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів – тобто до того самого реєстру «Оберіг», який сьогодні визначає статус кожного військовозобов’язаного в Україні.
Відповідь ТЦК виявилася короткою і, м’яко кажучи, неконструктивною: прибудьте особисто з документами, що підтверджують виключення з військового обліку. Жодної згадки про те, що в архівах самого центру комплектування мали б зберігатися результати ВЛК. Жодного натяку на бажання розібратися по суті. Чоловік подав позов до суду.
Що казав ТЦК: три аргументи, які не спрацювали
Відповідач вибудував захист на кількох тезах. По-перше, в обліково-алфавітній книзі призовників значилося, що ще у 2002 році 17-річному юнакові встановили діагноз за статтею 73б – плоскостопість із помірним порушенням функцій. А це статус «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний». Мовляв, ось справжній стан справ.
По-друге, ТЦК наполягав: належних документів про проходження ВЛК у 2015 році немає. Бракує довідки військово-лікарської комісії. Бракує висновку невропатолога. Отже, і сам факт проходження комісії – під великим питанням. Можливо, людина взагалі не пройшла ВЛК як слід.
І по-третє, представники центру посилалися на Закон України №3621-IX від 21 березня 2024 року, який скасував статус «обмежено придатний» і зобов’язав таких осіб пройти повторний медичний огляд. Логіка була такою: раз чоловік у 2002 році визнаний обмежено придатним, а новий огляд після 2024 року не пройшов – жодних законних підстав для виключення з військового обліку немає.
Чому суд не погодився з ТЦК: розбір ключових аргументів
Суддя Волинського окружного адміністративного суду ретельно проаналізував справу – і дійшов протилежних висновків. Давайте розберемо їх по черзі, бо кожен із цих аргументів має практичне значення.
Головним документом стала картка обстеження та медичного огляду від 10 червня 2015 року. Вона оформлена за формою Додатку №13 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14 серпня 2008 року. У графі 12 чітко зазначено: «на підставі статті 39б та 62б в графи ІІ Розкладу хвороб – непридатний до військової служби». Підпис голови ВЛК є. Печатка – є.
Чесно кажучи, ТЦК тут сам собі суперечив. Картка обстеження – це і є підсумковий документ проходження ВЛК військовозобов’язаним під час мобілізації, що прямо випливає з пункту 22.1 Положення №402. Окрема довідка на руки не була обов’язковою. А відсутність окремих робочих листів лікарів (скажімо, того ж невропатолога) – проблема самого ТЦК, який не забезпечив належного збереження документів. Людина не повинна відповідати за чужий бардак в архівах.
Другий принциповий момент – як суд розмежував статуси. У 2015 році ВЛК не написала «обмежено придатний». Вона написала «непридатний до військової служби». І це різні речі. Статті 39б та 62б Графи ІІ справді передбачають індивідуальне визначення – або непридатність, або обмежену придатність. Комісія після індивідуальної оцінки стану здоров’я обрала перше. Отже, жодного «обмежено придатний» тут немає і не було.
А раз так – Закон №3621-IX до цієї ситуації не застосовується. Він стосується лише тих, хто мав статус «обмежено придатний». Людина ж, визнана повністю непридатною, підлягала виключенню з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». І повторний огляд їй проходити не потрібно.
Принцип «належного врядування» – не просто гарні слова
Суд у цій справі послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Рисовський проти України». Принцип належного врядування означає: державні органи мають діяти вчасно, послідовно й прозоро. А ризик будь-якої помилки держави – скажімо, невнесення чи некоректного внесення даних до реєстру «Оберіг» – покладається на саму державу, а не на громадянина.
Іншими словами: якщо ТЦК 11 років не виконував свій обов’язок щодо актуалізації даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів, то розплачуватися за це має не людина, яка сумлінно пройшла всі процедури. Тим більше – не людина, яка фізично перебуває за кордоном і не може з’явитися особисто за першою вимогою.
Суд також нагадав позицію Верховного Суду: протиправна бездіяльність суб’єкта владних повноважень – це коли орган не приймає рішення або не вчиняє юридично значимих дій, які були об’єктивно необхідними, реально можливими, але фактично не здійснені. ТЦК мав і міг внести зміни до реєстру. Не вніс. Це і є протиправна бездіяльність.
Що вирішив суд
12 серпня 2026 року Волинський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов. Бездіяльність ТЦК визнано протиправною. Дії щодо постановки чоловіка на військовий облік – так само. Відповідача зобов’язано внести до реєстру «Оберіг» відомості про виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу». Крім того, на користь позивача стягнуто судовий збір – 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Практичні уроки для тих, хто опинився в подібній ситуації
Ця справа дає щонайменше три практичних висновки, які варто взяти на озброєння. Перше: картка обстеження за формою Додатку №13 – повноцінний і самодостатній документ. Якщо ТЦК каже, що «немає довідки ВЛК» – це не аргумент, коли у вас на руках є картка з підписом голови комісії та печаткою. Друге: не плутайте статуси. Якщо ваш висновок ВЛК – «непридатний до військової служби», а не «обмежено придатний», повторний медогляд за Законом №3621-IX вам проходити не потрібно. Цей закон – про іншу категорію осіб.
І третє, що часто стає каменем спотикання: вимога ТЦК про особисту явку – не істина в останній інстанції. Так, Порядок організації та ведення військового обліку №1487 справді передбачає особисту присутність для операцій з обліком. Але коли йдеться про виправлення помилки самого державного органу, а людина перебуває за кордоном – суд може визнати відмову у внесенні змін протиправною без жодних візитів до центру комплектування. Це рішення – тому підтвердження.
К слову, якщо ваші документи про ВЛК загубилися в архівах ТЦК – це неприємно, але не катастрофа. Обов’язок зберігати такі матеріали лежить саме на центрі комплектування. І суд прямо вказав: неналежне збереження документації не може бути підставою для відмови громадянинові. Помилки державного органу не виправляються за рахунок людей – і це вже не просто думка, а юридична позиція, підкріплена конкретним судовим рішенням у справі №140/5774/26.
