Відстрочка від призову на військову службу – це не привілей, а законне право, яке держава дає тим, хто доглядає за найріднішими. Але що робити, коли територіальний центр комплектування вам відмовляє, хоча ви подали всі потрібні документи? Саме в такій ситуації опинився чоловік із Вінниччини, чию історію ми сьогодні розберемо.
Уявіть: ви – єдиний, хто може доглядати за матір’ю з інвалідністю II групи. Ви збираєте папери, пишете заяву, приносите все у ТЦК. А вам кажуть: «Відмовлено. У вас є брат – хай він доглядає». Здавалося б, логіка залізна. Якби не одне «але» – брат теж військовозобов’язаний і підлягає призову. І от саме цей нюанс ТЦК вирішив проігнорувати.
Що сталося насправді
19 листопада 2025 року чоловік звернувся до територіального центру комплектування із заявою про надання відстрочки від призову. Підстава – пункт 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Якщо коротко: ця норма дозволяє не йти до війська тим, хто має батьків з інвалідністю I чи II групи, за умови, що більше нікому за ними доглядати.
До заяви чоловік доклав усе, що вимагає закон: довідку МСЕК про інвалідність матері (II група, безтерміново), свідоцтво про народження, паспорт матері, пенсійне посвідчення, свідоцтво про смерть її колишнього чоловіка. Повний пакет. Але вже за шість днів, 25 листопада 2025 року, комісія ТЦК ухвалила протокол №92 – і рішення було не на його користь.
У чому ж причина? На думку ТЦК, у матері є ще один син – брат заявника. І оскільки в ТЦК «не було відомостей» про його військовий облік, його визнали тією самою «іншою особою, яка не є військовозобов’язаною» і мала б утримувати матір.
Чесно кажучи, тут і починається найцікавіше.
Як суд розставив усе по місцях
Чоловік не опустив рук і пішов до суду. Справа № 120/4579/26 потрапила до Вінницького окружного адміністративного суду. І вже під час розгляду відкрилися деталі, які ТЦК чомусь не помітив.
Суд витребував інформацію з системи «Оберіг» – того самого Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. І що з’ясувалося? Брат заявника перебуває на військовому обліку в іншому ТЦК і підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Тобто він – не «невійськовозобов’язана особа». Він такий самий військовозобов’язаний, як і позивач.
Крім того, мати написала окрему заяву за формою додатка 15, у якій чітко вказала: серед усіх військовозобов’язаних членів сім’ї вона обирає для свого утримання саме цього сина – того, хто подав заяву на відстрочку від призову. І це її законне право, прямо передбачене пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд також нагадав про статтю 201 Сімейного кодексу України: повнолітні діти зобов’язані утримувати непрацездатних батьків. А оскільки колишній чоловік матері помер, а другий син – теж військовозобов’язаний, саме позивач залишається тією людиною, на яку лягає цей обов’язок.
І ось ключовий момент: суд визнав, що ТЦК розглянув заяву «поверхово та без урахування усіх обставин». Відмова була визнана протиправною, а рішення, оформлене протоколом №92 від 25 листопада 2025 року, – скасоване.
Що саме вирішив суд і чому це важливо
Вінницький окружний адміністративний суд не просто скасував відмову. Він зобов’язав ТЦК прийняти рішення про надання чоловікові відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Тобто суд не відправив справу на новий розгляд по колу – а прямо вказав: відстрочку мають надати.
Крім того, з відповідача стягнули на користь позивача 2662,40 грн судового збору. Невелика, але приємна компенсація за зіпсовані нерви.
Чому ця справа важлива для всіх, хто стикається з подібною ситуацією? Бо вона показує кілька принципових речей.
По-перше, ТЦК не має права відмовляти у наданні відстрочки від призову лише на підставі припущення, що «десь є інші особи, які можуть доглядати». Потрібні докази. А якщо цих доказів немає – або вони, як у цій справі, спростовують позицію ТЦК – відмова незаконна.
По-друге, система «Оберіг» містить усю інформацію про військовозобов’язаних. І якщо ТЦК стверджує, що «не має відомостей» про когось – це не значить, що таких відомостей не існує. Суд їх знайде.
І по-третє: право вибору того, хто здійснюватиме догляд, належить самій особі з інвалідністю. Якщо мати каже: «Я хочу, щоб доглядав цей син», – ТЦК не може сказати: «Ні, хай доглядає інший».
Які документи потрібні для відстрочки за пунктом 13
Коротко нагадаю, що саме треба подати до ТЦК, якщо ви претендуєте на відстрочку від призову через догляд за батьками з інвалідністю:
- документи, що підтверджують інвалідність батьків: довідка МСЕК, пенсійне посвідчення або посвідчення про соціальну допомогу;
- документи про родинні зв’язки – свідоцтво про народження;
- документи, що підтверджують неможливість інших осіб здійснювати догляд: довідка про інвалідність інших родичів, документи про перебування під арештом або відбування покарання;
- заява особи з інвалідністю за формою додатка 15 про те, кого саме вона обирає для свого утримання.
Головне – не просто принести папери, а простежити, щоб вони справді доводили вашу позицію. Бо ТЦК, як показує практика, може побачити в них зовсім не те, що ви мали на увазі.
Коли вам відмовляють – це не фінальна крапка. Судова практика, прикладом якої є справа № 120/4579/26, переконливо свідчить: якщо ви маєте законні підстави і можете їх довести, суд стане на ваш бік. А значить – шанс отримати відстрочку від призову цілком реальний, навіть якщо ТЦК із першого разу сказав «ні».
