Відстрочка від призову – не просто формальний запис у протоколі комісії. Для багатьох це єдиний законний шанс залишитися з родиною в тилу, поки країна воює. Та буває, що територіальний центр комплектування спочатку надає таку відстрочку, а згодом – скасовує її власним же рішенням. Чи завжди це правомірно? Житомирський окружний адміністративний суд у справі № 240/18950/25 дав однозначну відповідь: ні, не завжди.
Що сталося: хроніка подій
Уявіть ситуацію. Чоловік приходить до ТЦК, подає повний пакет документів і отримує відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Підстава – пункт 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Простіше кажучи: його близький родич загинув, захищаючи Україну.
Комісія ТЦК 17 липня 2025 року оформлює рішення протоколом № 29. Відстрочку надано. Здавалося б, питання вирішене.
Але вже через тиждень, 24 липня, та сама комісія іншим протоколом – № 30 – скасовує попереднє рішення. А 25 липня чоловік отримує повідомлення № 1646: ваша відстрочка анульована. Ідіть воювати.
Що змінилося за сім днів? Давайте розбиратися.
На чому ґрунтувалася відстрочка
Позивач посилався на норму, яка звільняє від мобілізації жінок і чоловіків, чиї близькі родичі – чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний брат чи сестра – загинули або зникли безвісти під час участі в бойових діях. Ідеться про забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Ключовий документ, який подав позивач, – сповіщення сім’ї № 34 від 27 липня 2023 року. У ньому зазначено: старший солдат, 2000 року народження, загинув у результаті нападу під час виконання службових обов’язків. Цей військовослужбовець – брат позивача.
Окрім сповіщення, до заяви додавалися й інші документи, передбачені Додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (постанова Кабміну № 560 від 16 травня 2024 року). І комісія, розглянувши їх, ухвалила цілком логічне рішення: відстрочку надати.
Чому ТЦК передумав
Ось тут починається найцікавіше. Відповідач пояснив скасування відстрочки тим, що було скасовано наказ командира військової частини від 17 лютого 2022 року № 36, а також акт про нещасний випадок № 5/2022 та акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27 січня 2022 року.
Логіка ТЦК, вочевидь, була такою: якщо скасовано акти, які встановлювали причинний зв’язок між виконанням службових обов’язків і загибеллю військового, то й підстава для відстрочки зникла.
Але суд подивився на це інакше. І, чесно кажучи, його позицію важко назвати несподіваною.
Що вирішив суд і чому
Перше, на що звернув увагу Житомирський окружний адміністративний суд: сповіщення сім’ї № 34 від 27 липня 2023 року ніхто не скасовував. Воно чинне. І воно прямо підтверджує факт загибелі брата позивача під час виконання службових обов’язків.
Друге: Додаток 5 до Порядку № 560 передбачає альтернативні документи для підтвердження права на відстрочку. Тобто закон не вимагає подавати абсолютно всі можливі папери – достатньо тих, що достовірно свідчать про факт загибелі. Сповіщення сім’ї серед таких документів є.
І третє – мабуть, найвагоміше. Суд витребував у відповідача документи, на підставі яких було скасовано наказ командира частини та акти про нещасний випадок. І що ж? Відповідач цих документів не надав. Узагалі. Просто проігнорував вимогу.
А тепер згадаймо статтю 77 Кодексу адміністративного судочинства України. В адміністративних справах саме суб’єкт владних повноважень зобов’язаний довести правомірність свого рішення. Причому за стандартом «поза будь-яким розумним сумнівом». Це не позивач має бігати й доводити, що він правий. Це ТЦК має показати суду: ось документи, ось підстави, ми діяли законно.
ТЦК цього не зробив. У матеріалах справи – жодного доказу, який би спростовував факт загибелі брата позивача під час оборони України.
Ключовий принцип: хто має доводити
Можливо, ви запитаєте: а хіба суд не мав би сам у всьому розібратися? Тут важливий момент. За законом про адміністративне судочинство діє чіткий розподіл обов’язків щодо доказування.
Приватна особа доводить обставини за стандартом «баланс вірогідностей». Тобто достатньо показати, що її версія більш імовірна, ніж протилежна.
А от орган влади – за стандартом «поза розумним сумнівом». Якщо ТЦК скасував відстрочку, він мусить мати залізобетонні докази того, що підстава для неї справді відпала. Просте посилання на скасування якихось актів, яких до того ж ніхто не бачив, – цього недостатньо.
Чим усе закінчилося
Суд визнав рішення про скасування відстрочки протиправним і скасував його. А також зобов’язав ТЦК поновити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Крім того, з ТЦК стягнули судові витрати позивача – 1211 гривень 20 копійок. Невелика сума, але принципова.
Корисний висновок із цієї історії простий: якщо вам скасували відстрочку, не поспішайте погоджуватися. Перевірте, чи справді зникли ті обставини, на підставі яких її було надано. І пам’ятайте: тягар доказування лежить не на вас, а на органі, який ухвалив рішення. Сповіщення сім’ї, витяги з реєстрів, інші офіційні документи – якщо вони чинні, вони працюють. І суд це підтверджує.
