Уявіть: ви чесно працювали в колгоспі, вас внесли до заповітного списку на паювання, але сертифікат на земельну частку (пай) вам так і не видали. Минають роки, навіть десятиліття. А коли ви нарешті вирішуєте відновити справедливість через суд – вам кажуть: «Запізно, строк позовної давності сплив». Чи справедливо це? Верховний Суд у справі № 190/391/22 поставив крапку в цьому питанні. І відповідь, чесно кажучи, обнадійлива.
З чого все почалося: історія одного пайовика
Історія ця – не вигадана. У січні 1989 року чоловік (у матеріалах справи він фігурує як ОСОБА_1) влаштувався газоелектрозварювальником у колгосп імені ХХІІ партз’їзду на Дніпропетровщині. Згодом колгосп реорганізували – спочатку в колгосп «Лозуватський», потім у КСП «Лозуватка».
У травні 1995 року КСП «Лозуватка» отримало державний акт на право колективної власності на землю. І ось тут криється головний момент: наш герой був не просто працівником – він значився під № 11 у списку членів КСП, який додавався до державного акта. Це означало, що він має право на земельну частку (пай).
Та сталася дивна річ – сертифікат на право на земельну частку йому не виготовили і не видали. У лютому 1998 року чоловіка звільнили з КСП. Про свою землю він згадав аж у 2022 році – і подав позов до суду.
Перші спроби: суди вагалися
Справа пройшла справжній судовий марафон. Спочатку П’ятихатський районний суд у травні 2022 року позов задовольнив. Логіка була простою: людина була членом КСП на момент паювання, її внесли до списку – отже, право на пай безсумнівне.
Апеляційний суд це рішення підтримав. Прокуратура, яка представляла інтереси держави, оскаржувала, але безуспішно.
Проте у грудні 2023 року Верховний Суд ці рішення скасував і відправив справу на новий розгляд. Причина? Суди «не застосували імперативних положень ЦК УРСР щодо позовної давності». Простіше кажучи – не розібралися, чи не пропустив позивач строк для звернення до суду. Адже з моменту видачі державного акта минуло більше 27 років.
Другий раунд: право є, але строк вийшов?
Після нового розгляду П’ятихатський районний суд у березні 2024 року визнав: так, право на земельну частку (пай) у позивача є, він справді був членом КСП і внесений до списку. Але – позовну давність пропущено, тому у задоволенні позову відмовити.
Дніпровський апеляційний суд у жовтні 2024 року це рішення залишив без змін. Здавалося б, глухий кут. Але адвокатка позивача подала касаційну скаргу, і тут розпочалося найцікавіше.
Що вирішив Верховний Суд остаточно
У серпні 2026 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду поставила крапку. І рішення це – на користь пайовика.
Ключовим стало те, що під час розгляду справи Верховний Суд зупиняв провадження, чекаючи на висновок Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду в іншій справі – № 530/656/24. І в червні 2026 року Об’єднана палата сформулювала правову позицію, яка все розставила по місцях.
Суть її така. Право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов:
– КСП отримало державний акт на право колективної власності на землю;
– людина перебувала в членах КСП на момент видачі цього акта;
– її включили до списку, що додається до державного акта.
Якщо ці три умови виконано – право на пай виникає автоматично з дня видачі державного акта. І неотримання сертифіката цього права не скасовує, не припиняє і не спростовує.
А тепер – найважливіше. Сертифікат на право на земельну частку (пай) – це документ, який засвідчує вже наявне право, а не створює його. Тому позов людини, яка є у списку, але не отримала сертифікат, – це позов про підтвердження права, а не про його захист. А до позовів про підтвердження права позовна давність взагалі не застосовується.
Це тонкий юридичний момент, і він кардинально змінює картину. Коли вам не видали документ, який мав би підтвердити ваше право, ви не захищаєте порушене право – ви просто просите суд офіційно підтвердити те, що й так належить вам за законом.
Два типи пайовиків: чому це важливо розрізняти
Колегія суддів, спираючись на позицію Об’єднаної палати, чітко розмежувала дві ситуації. Перша – коли людину взагалі не включили до списку членів КСП, хоча мали б. Тут справді йдеться про порушення права, і позовна давність може застосовуватися.
Друга – коли людина у списку є, але сертифікат їй не видали. Ось це якраз випадок нашого героя. Він був під № 11 у списку до державного акта КСП «Лозуватка». Його право на земельну частку (пай) виникло ще у травні 1995 року і нікуди не поділося. А отже, строків для звернення до суду просто немає.
Верховний Суд також послався на Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» – у його статті 2 чітко сказано: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є одним із документів, що посвідчують це право. Тобто сам законодавець передбачив судовий шлях для тих, кому сертифікат не дістався.
Що це означає для вас
Якщо ви або ваші родичі опинилися в подібній ситуації – були членами КСП на момент паювання, внесені до списку, але сертифікат так і не отримали – знайте: право на земельну частку (пай) у вас є. І звернутися до суду за його підтвердженням можна навіть через багато років.
У справі № 190/391/22 Верховний Суд ухвалив остаточне рішення: скасував попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій і задовольнив позов повністю. За позивачем визнано право на земельну частку розміром 7,63 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель нерозподілених, невитребуваних паїв на території Вишнівської селищної ради.
Ключ до розуміння цієї позиції простий: держава один раз визнала ваше право через включення до списку – і назад дороги немає. Сертифікат можна не отримати, але право не зникає. А якщо право не зникає – немає і строку, який міг би завадити вам його підтвердити.
