Відшкодування збитків за майно, знищене російською ракетою, – саме те питання, яке зараз болить команді видавництва Книголав. У ніч проти 7 жовтня балістика влучила у складські приміщення в Подільському районі Києва. Разом із ними згорів і новий склад видавництва. Там зберігалися книги, які встигли відновити після липневого удару, коли цей самий склад уже постраждав.
Десятки тисяч примірників. За ними – гроші, робочі місця, плани на наступний рік. Тож поговорімо не про співчуття, а про право. Що насправді працює, коли майно бізнесу знищує армія іншої держави?
Що каже видавництво
Команда оприлюднила заяву, і зайвого оптимізму в ній немає. Оцінити остаточні масштаби втрат неможливо, поки немає повноцінного доступу до складу. Але вже зрозуміло: втрачено десятки тисяч книг, частину з яких не відновити. Крапку в підрахунках поставлять лише після того, як фахівці оглянуть кожне збережене видання.
Зверніть увагу на формулювання. У заяві десятки тисяч примірників названі втраченими як факт, а не як припущення. Це важливо, бо саме від точності формулювань у документах залежить, скільки згодом визнає суд або компенсаційний механізм.
Чому позов до Росії – це лише початок
Технічно все виглядає просто. Є ст. 1166 Цивільного кодексу України: майнова шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі. Є ст. 22 ЦКУ, яка пояснює, що саме вважати збитками. Є ст. 41 Конституції, яка гарантує непорушність права власності.
Але є й ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право». Іноземна держава за загальним правилом має судовий імунітет. Українські суди вже ухвалювали рішення про стягнення шкоди з Росії, зокрема у справах про знищене житло. Проблема не в самому рішенні, а в його виконанні.
Уявіть боржника, який виїхав за кордон і залишив після себе порожню квартиру. Виграти справу можна. Отримати гроші – зовсім інша історія. Саме тому позов потрібен не стільки для швидкої виплати, скільки для фіксації боргу й відкриття дороги до міжнародних механізмів.
Крок перший: зафіксувати втрати, поки все свіже
Тут поспіх виправданий. Доки на місці працюють рятувальники й слідчі, потрібно:
- подати заяву до поліції або СБУ, щоб відомості внесли до ЄРДР за ст. 214 КПК України;
- зібрати власні докази: фото, відео, свідчення працівників, листування з постачальниками й клієнтами;
- провести інвентаризацію залишків і порівняти їх з обліковими даними;
- замовити незалежну оцінку знищеного майна;
- зберегти первинні документи: накладні, акти, дані складського обліку.
Обстеження пошкоджених об’єктів проводять спеціальні комісії. Порядок затверджений постановою Кабміну № 473 від 20 березня 2022 року. Дані про пошкоджене та знищене майно вносять до державного реєстру. Якщо об’єкт туди не потрапить, далі буде значно складніше – і в суді, і в міжнародних процедурах.
До речі, кримінальне провадження тут відкривають не за фактом крадіжки. Йдеться про ст. 438 Кримінального кодексу України, тобто про порушення законів та звичаїв війни. У масштабі всієї агресії фігурує і ст. 437 ККУ про ведення агресивної війни.
Позов у кримінальній справі
Коли провадження вже є, підприємство може заявити вимогу про відшкодування збитків прямо в ньому. Це ст. 128 КПК України. Плюс у тому, що не треба сплачувати судовий збір і доводити те, що встановлює слідство. Мінус – процес залежить від темпів розслідування, а воно триває роками.
Є ще одна норма – ст. 1177 ЦКУ. Вона дозволяє відшкодувати шкоду, завдану злочином, за рахунок держави, якщо винну особу не встановлено. Але майнова частина цієї статті стосується майна фізичної особи. Для юридичних осіб вона прямо не працює, тож розраховувати на неї складу видавництва не варто. Хоча моральну шкоду за цією ж статтею стягують і на користь юрособи.
Державні програми: чому склад не підпадає під єВідновлення
Тут найбільше непорозумінь. Багато хто чув про єВідновлення і вважає, що ним можна покрити будь-яку втрату. Це не так.
Закон № 2923-IX від 23 лютого 2023 року стосується окремих категорій нерухомого майна, і насамперед житла. Квартира, приватний будинок, садовий будинок: так. Складське приміщення, магазин, цех, офіс: ні. Компенсацію там дають у вигляді грошей або житлового сертифіката, і право на неї мають передусім громадяни.
Для бізнесу це означає просту річ: швидкої державної виплати за знищений склад чекати не варто. Механізм для комерційної нерухомості та товарних запасів поки що не створений. Держава залишає за собою право згодом стягнути виплачені суми з агресора, але спершу ці суми комусь треба виплатити.
Реєстр збитків для України
Є ще міжнародний трек. Реєстр збитків для України створили при Раді Європи резолюцією CM/Res(2023)3. Це не фонд і не каса, а база даних про втрати, на основі якої в майбутньому працюватиме компенсаційна комісія.
Заяви туди приймають поетапно, за категоріями. Першою відкрили житлову нерухомість. Категорії, які охоплюють бізнес, товарні запаси та упущену вигоду, ще формуються. Реєстр не виплачує гроші й не визначає остаточний розмір відшкодування збитків – він лише фіксує заявлені втрати.
Хороша новина: реєстр безстроковий, заяву можна буде подати, коли відповідна категорія відкриється. Погана: ніхто не обіцяє, що це станеться швидко, а суми майбутніх виплат поки невідомі.
Що робити вже зараз
Якщо зібрати досвід компаній, які пройшли цей шлях, виходить такий порядок дій:
- заява до правоохоронців і внесення даних до ЄРДР;
- внесення об’єкта до державного реєстру пошкодженого та знищеного майна;
- інвентаризація й незалежна оцінка збитків;
- цивільний позов у межах кримінального провадження;
- окремий позов до Російської Федерації в українському суді, навіть якщо виконати його складно;
- відстеження категорій Реєстру збитків і подання заяви, щойно це стане можливим;
- робота з аудиторами та податковою, щоб знищення активів не обернулося податковим боргом.
Останній пункт недооцінюють найчастіше. Якщо вартість знищених запасів не списати правильно, податкова може побачити в цьому нестачу й донарахувати зобов’язання. Питання документів тут не менш важливе, ніж питання суду.
І ще одна практична деталь. У справах про воєнні збитки суди охоче спираються на комплексні експертизи, а не на самостійно складені переліки. Тому оцінювача краще залучати одразу, а не через рік, коли попіл уже вивезли, а працівники роз’їхалися.
Хто платитиме
Формально вина лежить на державі-агресорі. Практично ж відшкодування збитків розтягнулося на два треки: український судовий і міжнародний компенсаційний. Перший дає рішення, другий – надію на гроші. Обидва вимагають від бізнесу одного: доказів, зібраних за гарячими слідами.
Для Книголаву це вже другий склад за кілька місяців. І тут важлива не лише сума позову. Кожен такий епізод додає рядок у майбутню відповідь на питання, хто і як платитиме за знищене. Поки що єдине, що бізнес контролює сам, – це якість своїх доказів. Папір, попіл і пам’ять складу не повернуть. Але без паперів книга не має ціни навіть у суді.
