Коли ви подали заяву про відстрочку від призову, а у відповідь – тиша, це не просто неприємно. Це пряме порушення закону, яке можна і треба оскаржувати. Київський окружний адміністративний суд у справі №320/8405/25 розібрався саме з такою ситуацією: територіальний центр комплектування отримав заяву, поклав її «під сукно» й не ухвалив жодного рішення. Що вирішив суд і чому це важливо знати кожному військовозобов’язаному – давайте розбиратися.
Що сталося: хронологія мовчання
Уявіть: людина має законне право на відстрочку. Її матір – особа з інвалідністю II групи, а інших родичів, які могли б утримувати матір і не підлягають мобілізації, немає. Це класична підстава, передбачена пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Наш позивач усе зробив правильно: 6 лютого 2025 року надіслав до ТЦК заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відправив поштою – цілком законний спосіб комунікації, між іншим. Відповідач отримав листа вже наступного дня, 7 лютого. І… все. Жодної відповіді. Ані «так», ані «ні», ані «прийдіть завтра».
Минали тижні. Людина чекала. Потім звернулася до суду. І знаєте що? Навіть на момент розгляду справи в суді – тобто через кілька місяців – ТЦК так і не спромігся ані надати відстрочку, ані винести мотивовану відмову.
Що каже закон: обов’язки ТЦК, а не прохання
Тут важливий момент, який часто ігнорують. Розгляд заяви про відстрочку – це не «люб’язність» з боку центру комплектування. Це його прямий обов’язок, прописаний у нормативних актах.
Кабінет Міністрів України постановою №560 від 16 травня 2024 року затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. У пунктах 57–60 цього Порядку процедура розписана буквально покроково.
При кожному ТЦК (або його відокремленому відділі) створюється комісія. Голова – керівник центру, члени – представники місцевої адміністрації. Комісія зобов’язана вивчити подані документи, оцінити законність підстав, за потреби – зробити запити до органів влади. І головне: усе це має відбутися протягом семи днів з дати надходження заяви. Не місяць, не три – сім днів.
Після розгляду комісія ухвалює рішення – надати відстрочку або відмовити. Рішення оформлюється протоколом. Заявника повідомляють не пізніше наступного дня після ухвалення – телефоном, електронною поштою або звичайним листом. Якщо відмова – письмово, із зазначенням причин, за формою з додатка 7 до Порядку №560.
Колегія суддів у справі №320/8405/25 окремо наголосила на одній критичній деталі. До моменту, поки комісія не ухвалить рішення, військовозобов’язаний не підлягає призову. Це означає: якщо вам не відповіли – вас не можуть просто так мобілізувати, вважаючи, що відстрочки немає. Бездіяльність ТЦК не перетворюється автоматично на відмову.
Пункт 13 статті 23: коли батьки з інвалідністю дають право на відстрочку
Коротко нагадаю суть цієї підстави, бо не всі про неї знають. Не підлягають призову військовозобов’язані, які мають одного з батьків (або одного з батьків дружини чи чоловіка) з інвалідністю I або II групи. Але з умовою: немає інших осіб, які не є військовозобов’язаними і зобов’язані утримувати цю людину.
Простіше кажучи: якщо ваша мама має II групу інвалідності, а більше доглядати за нею нікому – ви маєте право на відстрочку. Саме на цю норму і посилався позивач у своїй заяві.
При цьому варто пам’ятати: здійснювати догляд за особою з інвалідністю може лише одна особа з числа військовозобов’язаних – за вибором самої людини з інвалідністю. Тобто якщо у вас є брат, який теж підлягає мобілізації, доведеться обирати когось одного.
Що вирішив суд: бездіяльність визнано протиправною
Позиція Київського окружного адміністративного суду виявилася чіткою й однозначною. Відсутність належно оформленого рішення – чи то про надання відстрочки, чи то про мотивовану відмову – це і є протиправна бездіяльність суб’єкта владних повноважень. ТЦК отримав заяву, мав повноваження її розглянути, мав для цього законодавчо встановлений строк – але нічого не зробив.
Суд задовольнив позов повністю. По-перше, визнав бездіяльність ТЦК протиправною. По-друге, зобов’язав центр комплектування розглянути заяву військовозобов’язаного та ухвалити відповідне рішення – по суті, а не формально.
Окремим рішенням суд стягнув з ТЦК на користь позивача судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Бо коли державний орган порушує ваші права, платити за відновлення справедливості має саме він, а не ви.
Чому ця справа важлива для інших
Справа №320/8405/25 – не просто ще одне рішення в реєстрі. Вона показує працюючий механізм захисту для тисяч людей, які опинилися в схожій ситуації. ТЦК ігнорує вашу заяву? Ви не зобов’язані чекати місяцями. У вас є реальний інструмент – адміністративний позов.
Ключове, що варто винести з цього рішення: строк розгляду заяви – 7 днів. Якщо минуло більше, а відповіді немає – це вже порушення. Фіксуйте дату подання (чеки, поштові повідомлення, вхідні номери), збирайте докази відправлення і сміливо звертайтеся до адміністративного суду.
До речі, суд розглядав справу за правилами спрощеного провадження – без виклику сторін. Це означає, що процедура не розтягується на роки, а рішення ухвалюється на підставі поданих документів. Ще один аргумент на користь того, щоб не зволікати зі зверненням.
І наостанок – просте, але важливе: Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не дає ТЦК права ігнорувати ваші заяви. Відстрочка від призову – це не привілей, а передбачена законом гарантія для тих, хто має на неї право. І коли державний орган про це «забуває», суд нагадує.
