Демобілізація в Україні може отримати ще одну підставу. Військовослужбовців із педагогічною освітою пропонують звільняти зі служби, щоб вони повернулися викладати в школи та ліцеї. Ініціатива зареєстрована як петиція №41/011074-26еп до Кабінету Міністрів України.
Петиція, якщо пояснити просто, це офіційне звернення громадян до органу влади з пропозицією щось змінити. Її реєструють, потім розглядають у встановлений строк. Якщо ідея знаходить підтримку, вона цілком може стати проєктом нормативного акта. Тобто це лише перший крок. Але крок реальний, і за ним варто стежити.
Хто саме зможе розраховувати на звільнення
Автор петиції пропонує не загальну демобілізацію, а досить вузьку категорію військових. Право на звільнення отримають ті, хто відповідає кільком умовам одночасно.
- Має вищу педагогічну освіту і щонайменше один рік роботи за фахом, тобто педагогічний стаж.
- Безперервно проходить військову службу в умовах воєнного стану п’ять років або довше.
- Не притягувався за весь час служби до відповідальності за самовільне залишення військової частини.
- Не отримував жодних дисциплінарних стягнень.
- Протягом трьох місяців після звільнення з лав Збройних Сил зобов’язується працевлаштуватися на педагогічну посаду в закладі загальної середньої освіти на повну ставку.
Останній пункт тут, мабуть, найважливіший. Йдеться не про відпустку і не про перепочинок, а про повернення до професії. Людина бере на себе юридичне зобов’язання і має його виконати.
Щоправда, механізм контролю в петиції не розписаний. Хто перевірятиме, чи справді вчитель вийшов на роботу? Скільки часу діє це зобов’язання? Відповідей поки немає, а саме від них залежатиме, чи працюватиме схема.
Тут є ще одна деталь, яку варто порахувати. Воєнний стан в Україні діє з 24 лютого 2022 року. Якщо рахувати п’ять років саме від цієї дати, строк для багатьох спливає не раніше 2027-го. Тобто навіть у разі підтримки ініціативи чекати доведеться чимало.
Що таке СЗЧ і чому це окрема умова
Абревіатура СЗЧ розшифровується як самовільне залишення військової частини. Простими словами, це ситуація, коли військовий без дозволу залишає розташування частини або місце служби.
Такі дії тягнуть кримінальну відповідальність за законодавством України. Тому вимога про повну відсутність СЗЧ за весь період служби виглядає логічно. Держава ніби каже: ми готові відпустити людину, але тільки якщо вона сумлінно виконувала обов’язки.
Чому про це взагалі заговорили
Причина проста і болюча. Українські школи зіткнулися з гострим кадровим голодом, бо освітяни одними з перших пішли на фронт. Замінити їх виявилося ніким.
У результаті в багатьох закладах не вистачає вчителів математики, фізики, іноземних мов та інших предметів. Директори шукають людей місяцями і часто нікого не знаходять.
Водночас військові, які тривалий час виконують бойові завдання, зазнають колосального фізичного та психологічного виснаження. Їхній професійний потенціал залишається незадіяним.
Автор петиції сформулював це так: «Школам і ліцеям катастрофічно бракує кваліфікованих фахівців. Діти, які зростають в умовах війни, як ніколи потребують не лише якісних знань, а й гідного прикладу, дисципліни та психологічної стійкості, яку найкраще можуть передати саме педагоги з бойовим досвідом».
Що тут може піти не так
Ідея звучить красиво, але в неї є слабкі місця. Про них варто говорити відкрито.
По-перше, незрозуміло, як перевіряти, що людина справді пішла працювати в школу. Без чіткого механізму зобов’язання залишиться на папері.
По-друге, чи не стане нова підстава лазівкою для тих, хто просто шукає спосіб залишити службу? Вимога п’яти років безперервної служби і повна відсутність стягнень частково закриває це питання. Але не повністю.
По-третє, що робити тим, хто звільнився, але не знайшов місця на повну ставку? У селі вакансія може бути, а в маленькому місті вчительських годин на ставку часто не набирається. Це вже проблема не правова, а суто побутова.
Як працюють такі петиції
Електронна петиція до Кабінету Міністрів має зібрати потрібну кількість підписів. Потім її розглядають у встановлений строк і дають відповідь.
За результатами розгляду орган влади або підтримує пропозицію, або аргументовано відмовляє. Навіть негативна відповідь має сенс. Вона показує, що проблема назріла і що суспільство готове її обговорювати.
Для вчителів, які зараз у війську, це поки що не квиток додому. Це надія, оформлена в документ. Але надія цілком конкретна.
Якщо ініціативу підтримають, з’явиться реальна можливість повернутися до класу, не чекаючи загальної демобілізації, строки якої ніхто не називає.
Демобілізація в Україні: чого чекати далі
Демобілізація в Україні сьогодні стосується мільйонів людей. Пропозиція щодо педагогів лише один із багатьох варіантів, які зараз обговорюють.
Але саме вона наочно показує, як можна розв’язувати одразу дві проблеми: нестачу кадрів у школах і виснаження людей, які воюють не перший рік. Чи підтримають петицію, питання часу. Поки що залишається стежити за відповіддю Кабміну і за тим, чи перетвориться ідея на реальні зміни в законодавстві про мобілізацію.
