Роботодавець не має права вимагати, щоб ви розміщували рекламу компанії у соціальних мережах на своїй особистій сторінці, якщо такого обов’язку немає в трудовому договорі. І це не чиясь забаганка. Таку позицію прямо підтримує українське трудове законодавство, і саме тому розмова про «добровільно-примусову» рекламу в акаунтах співробітників зазвичай закінчується не на користь керівника.
Давайте розберемося спокійно, без паніки. Далі – про те, що каже закон, коли вимога керівника законна, а коли ні, і що робити, якщо вам погрожують доганою або звільненням.
Що каже закон про трудові обов’язки
Кодекс законів про працю України (КЗпП) будує всі стосунки між працівником і роботодавцем на одному простому принципі: кожен робить те, про що домовилися.
Стаття 21 КЗпП визначає трудовий договір як угоду, за якою працівник виконує визначену роботу, а роботодавець виплачує зарплату та забезпечує належні умови праці. Тобто робота має бути конкретною, а не «будь-якою на розсуд шефа».
Додає ясності й стаття 29 КЗпП: до початку роботи роботодавець зобов’язаний поінформувати вас про трудову функцію, посаду та перелік посадових обов’язків. Це означає, що ви маєте право заздалегідь знати, чого від вас чекають.
А тепер ключова норма. Стаття 31 КЗпП прямо забороняє вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
Із цього випливає просте правило. Якщо поширення реклами компанії у соціальних мережах не входить до ваших погоджених обов’язків, сама лише робота в компанії такого обов’язку не створює.
Цю позицію підтверджує і Державна служба України з питань праці. У роз’ясненні від 17 лютого 2025 року Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці наголосило: згідно зі статтею 31 КЗпП роботодавець не може вимагати роботи, не передбаченої договором. А якщо потрібні додаткові обов’язки, яких немає ні в робочій, ні в посадовій інструкції, знадобиться письмова згода працівника.
Чи можна змінити обов’язки наказом
Часто керівники діють так: видають наказ, дописують пункт до посадової інструкції – і вважають, що питання закрите. Але тут є важливий момент.
Стаття 32 КЗпП регулює переведення на іншу роботу та зміну істотних умов праці. І це не те саме, що покладення нової трудової функції.
Різниця принципова. Зміна істотних умов – це коли працюєте ви там само, але, скажімо, змінюється система оплати чи режим роботи. А нова трудова функція – це вже інший набір обов’язків, і його не можна просто «приписати» наказом в обхід статті 31 КЗпП.
Тому папір із новим пунктом не робить вимогу законною автоматично. Додаткову роботу треба погоджувати з працівником у встановленому порядку.
SMM-ники, маркетологи та власні акаунти
Тут найчастіше плутаються. Дійсно, для SMM-менеджера, маркетолога чи фахівця з реклами підготовка матеріалів, ведення корпоративних сторінок і просування продукції – цілком можуть бути посадовими обов’язками.
Але є нюанс. Ведення офіційних сторінок компанії та використання вашого особистого профілю для реклами – різні речі.
Навіть якщо ви працюєте в маркетингу, це не означає, що ви автоматично зобов’язані публікувати рекламні дописи роботодавця на власній сторінці. Якщо такого способу просування немає серед погоджених обов’язків, в односторонньому порядку його вимагати не можна.
Інша справа, коли використання особистого профілю сторони узгодили свідомо – тоді оцінювати треба вже конкретні умови домовленості.
Чи захищає закон особисті сторінки
Конституція України тут на вашому боці. Стаття 32 гарантує право на невтручання в особисте і сімейне життя, крім випадків, прямо передбачених Основним Законом.
А стаття 34 закріплює право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів.
Ці гарантії поширюються й на соціальні мережі. Щоправда, окремої норми, яка б прямо забороняла використовувати особисті акаунти для роботи за домовленістю, в законодавстві немає. Тому все знову впирається в одне питання: чи входить реклама компанії у соціальних мережах до ваших погоджених обов’язків.
А якщо воєнний стан
Воєнний стан в Україні справді змінює правила – діє Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Зокрема, стаття 3 цього Закону дозволяє тимчасово переводити працівника без його згоди на роботу, не обумовлену договором. Звучить тривожно, але виняток вузький.
Йдеться про відвернення або ліквідацію наслідків бойових дій та інших обставин, які загрожують життю чи нормальним життєвим умовам людей. Звичайне просування товарів чи послуг у соцмережах під цю підставу не підпадає.
Отже, воєнний стан не дає роботодавцю загального права примушувати вас розміщувати рекламні матеріали компанії у власних акаунтах.
Догана чи звільнення за відмову
Стаття 139 КЗпП зобов’язує сумлінно виконувати трудові обов’язки та виконувати законні розпорядження роботодавця.
Хитрість у слові «законні». Це не означає, що треба виконувати будь-яку забаганку керівника незалежно від того, чи стосується вона вашої роботи.
За статтею 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни можуть оголосити догану або звільнити. Для окремих категорій працівників закон передбачає й інші стягнення. Але підставою для стягнення є саме порушення трудових обов’язків.
Держпраці у своєму роз’ясненні підтверджує: стягнення застосовують за невиконання або неналежне виконання покладених обов’язків. Якщо публікація реклами компанії у соціальних мережах не входить до ваших обов’язків, відмова сама по собі дисциплінарним проступком не є.
А ще є процедура. Стаття 149 КЗпП вимагає до застосування стягнення зажадати від працівника письмові пояснення, а при виборі покарання врахувати тяжкість проступку, заподіяну шкоду, обставини та попередню роботу. Стягнення можна оскаржити.
Куди звертатися за захистом
Перше, що варто зробити, – уважно перечитати трудовий договір, посадову інструкцію та інші документи, які окреслюють ваші обов’язки.
Якщо публікацій там немає, ви можете повідомити роботодавця про відмову, посилаючись на статтю 31 КЗпП.
- зберігайте листування, повідомлення керівника, скріншоти – усе, що фіксує вимогу та тиск;
- у разі догани чи звільнення такі рішення оскаржуються в установленому законом порядку;
- за роз’ясненнями та з повідомленням про порушення звертайтеся до Державної служби України з питань праці або її територіальних органів;
- окремо враховуйте особливості державного нагляду під час воєнного стану;
- ви маєте право піти й до суду, пам’ятаючи про встановлені строки звернення.
І ще одне. Наказ керівника про обов’язкове поширення реклами компанії в особистих соцмережах не робить кожного працівника зобов’язаним. Законний обов’язок народжується з погодженої трудової функції, а не з гучного розпорядження.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
