Прожитковий мінімум на одну особу в середньому за місяць – 8 871,72 гривні. Таку цифру оприлюднило Міністерство соціальної політики, порахувавши реальну вартість життя, а не ту, що закладена в законі про бюджет. І різниця між цими показниками буває такою, що від неї залежать аліменти, право на допомогу й навіть розмір судового збору.
Тут важливий момент. Законодавчий і фактичний показники – це не одне й те саме. Перший щороку затверджує Верховна Рада в законі про Державний бюджет, і саме від нього відштовхуються при нарахуванні пенсій, виплат, штрафів, ставок судового збору. Другий рахують окремо, щомісяця, спираючись на реальні ціни в магазинах і тарифи. Про нього знають далеко не всі, хоча саме він показує, скільки насправді коштує прожити місяць.
Звідки береться цифра 8 871,72
Міністерство соціальної політики рахує фактичний прожитковий мінімум за методикою, затвердженою спільним наказом кількох центральних органів виконавчої влади. Основою слугують дані державної статистики про споживчі ціни та моніторинг цін на товари й послуги.
Сенс у тому, щоб побачити, скільки грошей потрібно людині для мінімально прийнятного рівня життя прямо зараз, а не за торішніми розрахунками. Результат оприлюднюють щомісяця, і він змінюється разом із цінами на продукти, комуналку, ліки та транспорт.
Правова база тут така: Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV та Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III. Вони визначають, що це за показник і як його застосовувати.
Дві цифри, які не варто плутати
Показник на одну особу – 8 871,72 гривні. Це середня величина, яка описує умовну людину без прив’язки до віку чи соціального статусу. Для конкретних розрахунків держава використовує окремі нормативи: для дітей до шести років, дітей від шести до вісімнадцяти, працездатних осіб і осіб, які втратили працездатність.
Друга цифра – 10 468,51 гривні. Це той самий показник, але з урахуванням обов’язкових платежів, тобто податків і зборів, які людина сплачує зі свого доходу. Різниця між 8 871,72 і 10 468,51 становить 1 596,79 гривні. Саме стільки, за логікою розрахунку, забирає держава із суми, потрібної для прожиття.
Тобто 10 468,51 – радше аналітична величина. Для призначення виплат її не застосовують, а от для розуміння реального навантаження на гаманець вона досить показова.
Що входить до споживчого кошика
Структура витрат виглядає так:
– продукти харчування займають найбільшу частку, і саме ціни на них найбільше тягнуть показник угору;
– непродовольчі товари – це одяг, взуття, предмети побуту, засоби гігієни;
– послуги – житлово-комунальні, транспортні, зв’язок, культура та інші побутові потреби.
Наповнення кошика показує головне: левова частка грошей іде не на щось приємне, а на їжу та комуналку. Подорожі, розваги, накопичення тут не враховують взагалі. Тому реальне життя майже завжди дорожче за будь-який офіційний розрахунок.
Кому і навіщо це знати
Перше – аліменти. За статтею 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд орієнтується на законодавчий показник, хоча стан здоров’я дитини, доходи платника та інші обставини теж бере до уваги.
Друге – соціальні виплати. Розміри допомог, пільг і компенсацій, визначені законом, прив’язані до законодавчого показника, а не до фактичного. Це принципова деталь, бо люди часто бачать у новинах цифру більшу за свою виплату й не розуміють, чому так виходить.
Третє – судові справи. Від прожиткового мінімуму рахують судовий збір, частину штрафів і пороги, за якими шкоду вважають значною. У справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, банкрутство фізичної особи ця цифра з’являється постійно.
Чому фактичний показник зазвичай вищий
Відповідь проста. Законодавчий показник фіксують раз на рік і підвищують заздалегідь визначеними темпами. Фактичний рахують за реальними цінами, які зростають швидше за будь-які плани. Звідси й розрив, який роками не вдається закрити.
Для юриста чи бухгалтера це не абстракція. Розрив означає, що офіційні соціальні гарантії відстають від реальної вартості життя. І кожен, хто рахує сімейний бюджет або готує позов, має тримати в голові обидві цифри.
Як це працює на практиці
Приклад. Мати подає позов про збільшення аліментів. Законодавчий показник для дитини шкільного віку – одна сума, а фактична вартість життя – інша, помітно більша. Суд призначить мінімум за законом, але позивачка має право доводити, що реальні потреби дитини вищі, і посилатися на розрахунки Мінсоцполітики як на додатковий аргумент. Самі по собі такі посилання справу не вирішують, проте картину для суду роблять повнішою.
Якщо цифра у вашій справі викликає сумніви
Порада проста: перевіряйте, який саме показник застосував орган, що вам щось нарахував. Помилки трапляються двох типів – беруть не той показник або беруть його не за той період. І те, і те виправляється скаргою або позовом.
Обидві величини змінюються протягом року, тому важливо дивитися на дату, станом на яку зроблено розрахунок. Через таку дрібницю справи іноді виграють.
До речі, обидві цифри публічні. Дані Мінсоцполітики оновлюються щомісяця і доступні на офіційному сайті міністерства разом із поясненнями до розрахунку. Тож перевірити, наскільки офіційний стандарт відстає від життя, може кожен.
