Диверсія на заводі Carfil у румунському Брашові – саме її, за версією слідства, готувала група з трьох людей. Одного з підозрюваних, 25-річного громадянина України Артема С., затримали у Варшаві. Про це в середу, 28 жовтня, повідомила RMF24.
Затримання проводили співробітники Центрального бюро слідства польської поліції (CBŚP). Це підрозділ, який у Польщі веде найгучніші справи – від організованої злочинності до шпигунства. Якщо за роботу береться ЦБС, справа майже ніколи не буває дрібною.
Що відомо про затриманого
За версією слідства, українець входив до диверсійної групи, яка працювала на Росію. У ній було троє людей: сам Артем С. та двоє громадян Білорусі.
Роль українця не зводилася до того, щоб щось підпалити власними руками. Його завданням була розвідка. Зокрема, він мав визначити конкретний об’єкт, який планували підпалити, і оплатити операцію. Простіше кажучи, людина працювала зв’язковим і логістом одночасно: знайти ціль, домовитися, профінансувати.
Двох білорусів, за даними RMF24, затримали в Німеччині.
Навіщо була потрібна диверсія на заводі Carfil
Завод Carfil у Брашові – не випадкова ціль. Це румунське підприємство, яке випускає продукцію військового призначення. Диверсія на такому об’єкті має цілком конкретну мету: зупинити виробництво, зірвати постачання, налякати людей на підприємстві й навколо нього.
Кстати, плани групи були значно ширшими за один завод. За даними слідства, йшлося про серію диверсій у різних країнах: напади на українські військові навчальні центри, державні та приватні підприємства з виробництва зброї, а також інші об’єкти. Тобто не локальна акція, а розтягнута в часі й географії кампанія.
Що таке європейський ордер на арест
Затриманого мають екстрадувати до Бухареста. Підставою для цього є європейський ордер на арест. Це рішення судового органу однієї країни Євросоюзу про затримання й передачу людини з іншої країни ЄС.
Головна особливість такого ордера в тому, що він замінює класичну процедуру видачі між державами Союзу. Політики й міністерства тут не вирішують нічого – усе відбувається на рівні судів.
У спрощеному вигляді процедура виглядає так:
- країна, яка видала ордер, надсилає його іншій країні ЄС;
- там людину затримують і передають матеріали до суду;
- суд перевіряє підстави та ухвалює рішення про передачу;
- після цього затриманого фактично перевозять до країни, яка його вимагає.
Для Артема С. це означає переїзд до Бухареста, де він постане вже перед румунським судом. Тут важливий момент: у Варшаві не вирішуватимуть, винен він чи ні. Польські судді оцінюють лише формальні підстави – чи діє ордер, чи не порушені базові права людини, чи не йдеться про політичне переслідування.
Чому за такими справами полюють у різних країнах
Кілька затримань в одній справі, але в трьох країнах – Польщі, Німеччині та Румунії – це не випадковість. Диверсійні групи зазвичай будують так, щоб виконавці жили в різних місцях, пересувалися без зайвої уваги й не перетиналися без потреби. Хтось вивчає об’єкт, хтось привозить усе необхідне, хтось платить.
Така схема ускладнює роботу слідства: доводиться зшивати докази з кількох юрисдикцій і узгоджувати дії між правоохоронцями. З іншого боку, саме через кордони групи й сиплються. Один затриманий у Варшаві тягне за собою ордер, ордер – обшуки, обшуки – нові імена.
Виконавців для таких операцій часто шукають за гроші, серед людей без досвіду й без розуміння, у що вони вписуються. Погоджуючись на підпал за винагороду, людина зазвичай думає про кілька тисяч євро, а не про те, що її дані згодом опиняться в матеріалах справи одразу трьох держав. А кваліфікація таких діянь у країнах ЄС – це тяжкі злочини проти безпеки, за які дають дуже довгі строки.
Що буде далі
Спочатку Артема С. має вислухати польський суд, який розглядає запит про передачу. Далі – конвой до Бухареста. Двоє громадян Білорусі, затримані в Німеччині, пройдуть схожу процедуру у своїй справі, і німецькі суди вирішуватимуть питання про їхню передачу окремо.
Ключове питання тут не в тому, скільки часу займе екстрадиція. Питання в тому, що саме встигла зробити група до затримання і чи були в неї інші завдання, про які слідство ще не говорить публічно. Адже один завод у Брашові, навчальні центри в Україні та підприємства з виробництва зброї – це список, який надто довгий для трьох людей без координатора десь на боці.
