Дрон-перехоплювач ZIRKA, створений українською компанією NOCTIS, здійснив успішне перехоплення реактивного безпілотника Герань-5. Про це повідомили в соцмережах технологічного проєкту ZRK.tech, який відповідає за розробку. Заявлено, що перехоплення виконав екіпаж Retro батальйону Darknode 412-ї бригади Nemesis. Цих військових компанія залучила до розробки свого перехоплювача від самого початку.
Дрон-перехоплювач ZIRKA вперше презентували у червні 2026 року. Новий засіб створили завдяки інвестиційній підтримці та експертизі Vyriy Industries. Цікаво, що проєкт народився не в тиші лабораторій, а в тісній співпраці з бойовими пілотами. І це, мабуть, головна причина, чому він так швидко дійшов до реального перехоплення.
Швидкість близько 400 кілометрів на годину. Висота 3500 метрів. Ці цифри варто розібрати окремо, бо вони пояснюють складність завдання. На такій швидкості ціль долає понад 110 метрів за секунду. Уяви, що тобі треба влучити в об’єкт, який рухається швидше за потяг, та ще й у розрідженому повітрі. Помилка на секунду – і ціль зникає з поля зору.
Чому це так складно? Реактивні дрони на кшталт Герань-5 не схожі на звичайні повільні камікадзе. Вони летять швидше, підіймаються вище і менш передбачувані. Традиційні засоби протиповітряної оборони не завжди можуть їх дістати. А використовувати дорогі ракети проти відносно дешевого дрона – марнотратство. Ось тут і з’являється потреба в перехоплювачах.
Кстати, саме дрон-перехоплювач ZIRKA став інструментом, який довів, що асиметрична відповідь можлива. Він не просто наздогнав ціль. Він зробив це на висоті 3500 метрів, де повітря холодне й розріджене. Для двигуна, аеродинаміки та систем наведення це серйозний виклик. І якщо все спрацювало, значить, розробники врахували чимало нюансів.
Давайте розберемося, що стоїть за успіхом. По-перше, швидкість. Перехоплювач має бути швидшим за ціль або хоча б не поступатися їй. По-друге, маневреність. На високій швидкості кожен різкий поворот створює перевантаження. Конструкція мусить витримувати їх без руйнувань. По-третє, наведення. Оператор або автоматика повинні точно вивести дрон на курс. Тут важливий момент: будь-яке запізнення в передачі даних – і перехоплення провалено.
Ще один аспект – електронна боротьба. Обидві сторони глушать сигнали. Тому перехоплювач має мати стійкий зв’язок або автономний режим. Якщо він залежить лише від оператора, ворог може втрутитися. Якщо ж автоматика надійна, шанси зростають. Схоже, ZIRKA поєднує обидва підходи.
Роль екіпажу Retro з батальйону Darknode важко переоцінити. Ці люди не просто спостерігали за польотами. Вони брали участь у розробці. Військові пілоти знають, як поводиться ціль у бою, які маневри використовує ворог, де виникають затримки. Їхній досвід допоміг адаптувати ZIRKA до реальних умов. Такий підхід часто ефективніший за суто лабораторні випробування.
412-та бригада Nemesis відома своїми інноваціями у дроновій війні. Залучення її бійців до проєкту NOCTIS – це не випадковість. Українська армія давно експериментує з безпілотниками. Але перехоплення повітряних цілей дронами – це новий рівень. Тут потрібні не лише технічні рішення, а й тактика. І, до речі, навчання операторів.
Як відбувається сам перехоплювач? Спочатку ціль виявляють радари або спостерігачі. Потім визначають її курс, швидкість і висоту. Далі ZIRKA виводять на позицію. Він має наздогнати Герань-5. На швидкості 400 кілометрів на годину це переслідування схоже на гонку. Але замість фінішної стрічки – вибух. Якщо все гаразд, ціль знищено.
Чи можна масштабувати такий підхід? Питання відкрите. Один успішний випадок – це добре. Але для системної оборони потрібні десятки, а то й сотні перехоплювачів. Потрібні пілоти, які вміють ними керувати. Потрібна логістика, ремонт, запасні частини. І головне – постійне вдосконалення, бо ворог теж не стоїть на місці.
Інвестиційна підтримка Vyriy Industries зіграла свою роль. Без грошей та експертизи проєкт міг би залишитися на папері. Але тут пощастило: знайшлися люди, які повірили в ідею. Компанія NOCTIS змогла зосередитися на інженерії. А ZRK.tech забезпечив комунікацію та координацію. Разом вони створили те, що вже показало результат.
Варто згадати й про назву Герань-5. Широко відомі російські дрони-камікадзе Герань-2. Вони літають повільніше. Герань-5 – це реактивна модифікація. Її швидкість ускладнює перехоплення. Тому успіх ZIRKA виглядає справді значущим. Хоча, звісно, треба дочекатися офіційного підтвердження від військових. Соцмережі – це добре, але незалежні джерела завжди кращі.
Що це означає для майбутнього? Якщо ZIRKA зможе регулярно збивати реактивні дрони, це змінить баланс. Ворог втратить частину своєї переваги. Але поки що це лише один епізод. Потрібні системні поставки, навчання, тактичні схеми. Проте початок покладено. І це вже немало.
Дрон-перехоплювач ZIRKA – це не просто техніка. Це символ того, як українські розробники та військові разом шукають рішення. Інвестиції Vyriy Industries, робота NOCTIS, участь 412-ї бригади Nemesis – усе це частини одного ланцюга. І коли ланцюг спрацьовує, з’являється результат, який неможливо проігнорувати.
Успішне перехоплення на швидкості 400 кілометрів на годину й висоті 3500 метрів показує: навіть складні цілі можна вражати, якщо є точний розрахунок і командна робота. ZIRKA довів це на практиці. Тепер питання в тому, скільки таких перехоплювачів зможе отримати фронт і як швидко.
