Уявіть собі людину, яка має бронювання, вчасно оновила дані й пройшла ВЛК, а потім відкриває Резерв+ і бачить штраф 17 000 гривень. Скасування штрафу за неявку за повісткою в такій ситуації – не фантастика. Головне уважно подивитися, що саме написано в постанові. Індустріальний районний суд міста Дніпра якраз мав нагоду розібрати такий випадок.
Рішення ухвалили 29 жовтня 2026 року, суддя Волошин Є.В.
Що сталося насправді
Другого вересня 2026 року начальник територіального центру комплектування виніс постанову № R745356. Нею чоловіка притягнули до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за нібито неприбуття за викликом. Покарання – штраф 17 000,00 грн.
Про цю постанову він дізнався лише 4 вересня, і то із застосунку Резерв+. Жодних конвертів від ТЦК він не отримував. Повісток йому не вручали. Про розгляд справи його ніхто не повідомляв.
Тут важливий момент: сам чоловік перебував на обліку як військовозобов’язаний. Дані в реєстрі Оберіг він оновив через Резерв+ ще 29 жовтня 2024 року. ВЛК пройшов без запізнень. А з серпня 2026 року його взагалі забронювали за місцем роботи.
Виникає логічне питання. Як людина, яка оновила дані та має бронювання, раптом опиняється в розшуку за неявку?
Три аргументи, які вирішили справу
Позовна заява спиралася на кілька порушень, і кожне з них варте окремої уваги.
- У постанові немає дати, часу й місця, куди позивач мав прибути. Немає й часу самого правопорушення. Тобто незрозуміло, коли саме, на думку ТЦК, сталося порушення.
- Документ не містить відомостей про посадовця, який його склав. Немає ні звання, ні імені, ні прізвища, ні підпису. Це пряме порушення ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
- Позивача не повідомили про час і місце розгляду справи. А це вже про право на захист, закріплене в ст. 278 того ж Кодексу.
Додайте сюди дивну деталь. Справу розглядала одна посадова особа, тобто виконувач обов’язків начальника, а постанову підписав зовсім інший – начальник ТЦК та СП. Хто насправді ухвалював рішення, питання відкрите.
Строк, який сплив ще влітку
Окремо варто зупинитися на строках. Вони в адміністративних справах працюють як будильник: проґавив – прокинувся запізно.
Згідно зі ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за правопорушення за ст. 210-1, вчинені в особливий період, можна накласти протягом трьох місяців із дня виявлення. Але не пізніше одного року з дня вчинення.
І ось ключова цифра. За розширеними даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів останні відомості про порушення датовані 27 березня 2026 року. Відомості про розшук з’явилися 30 серпня 2026 року.
Простий підрахунок: три місяці з 27 березня спливли 27 червня 2026 року. Постанову ж винесли 2 вересня. Тобто через два з лишком місяці після того, як строк закінчився. Сама лише ця обставина робить скасування штрафу за неявку за повісткою цілком передбачуваним результатом.
Хто мав доводити свою правоту
Тут варто згадати принцип, який багато хто недооцінює. За ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок довести правомірність свого рішення лежить на суб’єкті владних повноважень. Простими словами, це ТЦК мусить принести до суду папери. А не людина мусить доводити, що вона нічого не порушувала.
А що зробив відповідач? Відзив не подав. Доказів вручення повістки не надав. Підтвердження, що позивача повідомили про розгляд, теж не показав. Навіть заяву про визнання правопорушення, на яку є посилання в самій постанові, до суду не приніс.
Погодьтеся, виглядає дивно. Посилатися на документ і не показати його – це вже серйозна проблема для того, хто має доводити свою правоту.
Що вирішив суд
Суд задовольнив позов повністю. Постанову № R745356 від 2 вересня 2026 року скасували, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрили.
Підстава для закриття – п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Йдеться про відсутність події і складу правопорушення. Іншими словами, довести, що порушення взагалі було, не вдалося.
Окремо суд стягнув із ТЦК на користь позивача судовий збір – 532,48 грн. Керувався він при цьому ст. 139, 243-246 та 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Що це означає для вас
Історія з Дніпра показує просту річ. Штраф від ТЦК – не вирок, а документ, який можна і треба перевіряти.
Ось на що дивитися насамперед:
- чи є в постанові час і місце правопорушення;
- чи вказано, хто її склав і хто підписав;
- чи довели вам вручення повістки належним чином;
- чи не минув тримісячний строк накладення стягнення;
- чи повідомляли вас про дату розгляду справи.
Кожен із цих пунктів може стати підставою для оскарження. А якщо порушень кілька, шанси зростають помітно.
Скасування штрафу за неявку за повісткою, як бачите, часто впирається не в красиві аргументи, а в суху формальність. Немає підпису – немає постанови. Немає доказів виклику – немає і порушення.
Наостанок про процедуру. Це рішення ще можна оскаржити в апеляції. Скаргу подають до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, у порядку ст. 293 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо ви отримали схожу постанову, не чекайте, поки спливуть усі строки. Десять днів на апеляцію минають швидко. А от повернути гроші з бюджету значно складніше, ніж просто домогтися, щоб штраф скасували.
