Скасування наказу про призов під час мобілізації та виключення зі списків особового складу – таким був результат спору у справі №160/13744/26. Дніпропетровський окружний адміністративний суд 08 вересня 2026 року повністю задовольнив позов чоловіка, якого у 2000 році визнали непридатним до військової служби та виключили з обліку, а у 2025 році призвали. Розглядала справу суддя Маковська О.В.
Історія показує просту річ: запис у реєстрі «Оберіг» і підпис командира на наказі не роблять мобілізацію законною автоматично. А ще нагадує, як багато важать старі документи, про які більшість із нас давно забула.
Що сталося
27 січня 2000 року призовна комісія при Павлоградському ОМВ визнала позивача непридатним до військової служби з виключенням з обліку. Підстава – стаття 86 «А» наказу Міністерства оборони №207 1999 року. У тимчасовому посвідченні від 25 травня 2022 року №4/730 прямо записано: «Підлягає повторному медичному пересвідченню – не підлягає».
З 15 травня 2000 року чоловік не перебував на обліку військовозобов’язаних. Це відбулося згідно з пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Минуло двадцять п’ять років. 15 липня 2025 року позивача примусово доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки й направили на військово-лікарську комісію. Того ж дня офіцер склав протокол №3429 про адміністративне правопорушення: 28 червня 2025 року чоловік нібито не з’явився за повісткою.
Далі все було швидко. 16 липня 2025 року ВЛК визнала чоловіка придатним і направила до військової частини НОМЕР_2. А 13 вересня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 №272 його зарахували до списків особового складу та призначили водієм.
Перед судом адвокат надіслав два запити. ТЦК відповів, що в системі «Оберіг» особа справді перебуває на обліку. На другий запит відповіли листом №2656 від 22 квітня 2026 року: інформація має обмежений доступ, тож відмова. Документів про поновлення на обліку ніхто так і не надав.
Хто мав доводити законність
Частина 2 статті 19 Конституції України каже: державні органи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом. У справах проти держави це означає, що правомірність свого рішення доводить саме відповідач, як вимагає частина 2 статті 77 КАС України.
Норми матеріального права теж виявилися на боці позивача. Частина 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» пояснює, хто такі військовозобов’язані, а частина 6 статті 37 того ж Закону №2232-XII прямо зобов’язує виключати з обліку громадян, визнаних непридатними.
Тут важливий нюанс. У людини, виключеної з обліку за станом здоров’я, військово-обліковий документ не забирають – до нього лише вносять відмітку. Саме документ і підтверджує статус, на що вказав Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі №600/2520/22-а.
Військовий облік ведуть на підставі паспорта та військово-облікових документів, про це йдеться в пункті 20 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487. У суду ж було лише посвідчення із записом про виключення з обліку.
Жодної заяви позивача, жодного документа про особисту явку, жодного рішення про перегляд висновку 2000 року. Скасування того рішення, визнання відмітки недійсною чи анулювання посвідчення відповідачі теж не показали. Отже, повторне взяття на облік відбулося без законних підстав.
Записи в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів – лише похідна від дій органу, який цей реєстр веде. Сам запис не доводить, що його внесли правильно.
Чому призов виявився незаконним
Призов на службу під час мобілізації регулює стаття 39 Закону №2232-XII, яка відсилає до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII. Процедуру деталізує Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560. Пункт 81 цього Порядку передбачає оформлення призову наказом керівника районного ТЦК.
Але призов можливий лише за двох умов. Особа має належати до військовозобов’язаних або резервістів. І має бути чинний висновок про придатність.
Станом на 15 липня 2025 року позивач військовозобов’язаним не був: з обліку його виключили ще у 2000 році, а повторне взяття на облік суд визнав протиправним. Отже, законних підстав вважати цю людину такою, що підлягає призову, не існувало. Тому скасування наказу про призов під час мобілізації було для суду неминучим.
Аргумент про відсутність оформленої відстрочки суд відкинув. Відстрочка стосується тих, хто вже має статус військовозобов’язаного і за загальним правилом підлягає призову.
Наказ військової частини як похідний акт
Окремо суд розібрав наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13 вересня 2025 року №272. Військова частина наполягала, що діяла правильно: надійшли розпорядження начальника Генерального штабу №300/ПУ/2673/П/дск від 06 вересня 2025 року та припис №8577 від 12 вересня 2025 року.
Суд подивився інакше. Наказ про зарахування до списків похідний від наказу про призов. Якщо первинна підстава відпала, похідний акт не може зберігати чинність, навіть коли командир діяв сумлінно.
Свою позицію суд підкріпив висновком Верховного Суду з постанови від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22. Там ішлося про особу, яка взагалі не належала до категорії тих, кого можна призвати під час мобілізації, і суд погодився з протиправністю наказу про зарахування до списків. Саме скасування наказу про призов під час мобілізації разом із похідним актом і дає реальне поновлення прав.
А посилання на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 суд не прийняв. Там предмет спору був інший: людина скаржилася на непроведення належного медогляду і просила зобов’язати частину ухвалити рішення про звільнення.
Суд також наголосив: стаття 26 Закону №2232-XII перелічує підстави звільнення з військової служби, але не заважає скасувати протиправні індивідуальні акти. Питання про звільнення за цією статтею у справі не вирішувалося.
Що вирішив суд
Позов задоволено повністю. Суд:
- визнав протиправними дії ТЦК щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про позивача як про військовозобов’язаного;
- зобов’язав внести до реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку як особи, визнаної непридатною до військової служби;
- скасував наказ начальника ТЦК у частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення позивача до війська;
- скасував наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 13 вересня 2025 року №272 у частині зарахування до списків особового складу;
- зобов’язав військову частину виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з військової служби.
Судовий збір у розмірі 3194,88 гривні стягнули за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів: 2129,92 гривні з ТЦК і 1064,96 гривні з військової частини. Оскаржити рішення можна протягом тридцяти днів у порядку статей 295 і 297 КАС України.
Практичний бік справи простий. У суді виграє не той, хто голосніше обурюється, а той, у кого на руках документ. Тимчасове посвідчення, видане двадцять чотири роки тому, виявилося сильнішим за запис у реєстрі та підпис командира. Тож не викидайте старі військово-облікові документи: зробіть копії та надішліть адвокатський запит до ТЦК. Навіть відмова з формулюванням про обмежений доступ стає доказом у справі.