Виключення з військового обліку за віком багато хто сприймає як остаточне рішення: раз викреслили з облікових документів, більше не турбуватимуть. Кіровоградський окружний адміністративний суд у рішенні від 05 жовтня 2026 року у справі №340/3089/26 (суддя Савонюк М.Я.) показав, що на практиці все інакше. Чоловік виграв справу, але не там, де очікував.
Що трапилося
Історія почалася задовго до повномасштабної війни. У лютому 2013 року позивача зняли з військового обліку, а 02.06.2016 у військовому квитку з’явився штамп про виключення з обліку за віком. Запис зафіксували в розділі IV облікової картки.
Потім настала весна 2026 року. Чоловік встановив застосунок «Резерв+» і побачив, що досі перебуває на військовому обліку як військовозобов’язаний у званні старшого солдата. Поруч світилася позначка про порушення правил військового обліку, а також інформація про розшук: персональні дані нібито не уточнили до 16.07.2024.
24.03.2026 він подав до ТЦК заяву. Просив на підставі архівних відомостей і записів у військовому квитку привести дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів у відповідність до військово-облікового документа. Розшук із застосунку зник. А статус військовозобов’язаного залишився.
Лист ТЦК №4/2466 відповів коротко: вносити зміни недоцільно, бо чоловік перебуває на обліку в іншому відділі. Відповіді по суті заяви в матеріалах справи не було. У позові він просив визнати бездіяльність протиправною і зобов’язати внести до Реєстру відомості про виключення.
Дві позиції, одна норма
Позивач будував захист на різниці понять. Зняття з обліку і виключення з військового обліку за віком – не одне й те саме. Той, кого виключили через граничний вік перебування в запасі, випадає з категорії військовозобов’язаних назавжди. Повторно взяти його на облік лише тому, що держава згодом підняла граничний вік, не можна. Заяви про повторне взяття на облік він не писав, а уточнення даних у «Резерв+» такої підстави не створює.
Відповідач побудував захист на арифметиці. Коли чоловікові виповнилося 40 років (05.04.2012), діяла редакція статті 28 Закону, за якою рядовий склад перебував у запасі до 40 років. Потім Законом України від 27.03.2014 №1169-VII граничний вік підняли до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII – до 60. Тож Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу» тепер охоплює всіх, хто не досяг нового порогу.
Додатковий аргумент відповідача – пункт 14-3 Порядку організації та ведення військового обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487. Норма дозволяє брати на облік чоловіків від 25 до 60 років на підставі відомостей, отриманих через електронну взаємодію державних реєстрів. Особиста заява для цього не потрібна.
Справа пройшла кілька процесуальних кроків. 18.05.2026 суд залишив позов без руху і дав строк на усунення недоліків. 19.05.2026 надійшла нова редакція заяви з уточненим складом учасників, а 25.05.2026 провадження відкрили за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Клопотання відповідача про заміну неналежної сторони суд відхилив ухвалою від 04.06.2026.
Що сказав суд
Суд погодився з відповідачем у головному. Виключення з військового обліку за віком справді відбулося 20.02.2013, ще до того, як у 2014 році граничний вік підняли. Але чинна редакція статті 28 Закону №2232-XII визначає граничний вік перебування в запасі у 60 років. Оскільки у 2026 році позивач цього віку не досяг, він належить до військовозобов’язаних і підлягає обліку.
Тут суд спирався на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24. Верховний Суд зазначив: розмежування понять «зняття» і «виключення» не означає, що виключена особа за жодних обставин не може повернутися на облік. Зміни до статті 28 мають загальний характер і поширюються на всіх, хто не досяг 60 років, незалежно від попереднього статусу. Застосування чинного закону до актуального статусу особи не є зворотною дією в часі.
Про зворотну дію суд говорив окремо. Частина 1 статті 58 Конституції України встановлює, що закони не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність. Конституційний Суд України неодноразово тлумачив цю норму – у рішеннях від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001 та від 13.03.2012 №6-рп/2012.
Але в цій справі спір не про відповідальність. Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, і мета змін – розширити коло осіб з досвідом служби, яких можна залучити до комплектування Збройних Сил. Питання оцінюється станом на 2026 рік, коли діє граничний вік 60 років.
Посилання на місце проживання суд відкинув. Ця обставина може впливати на те, який саме ТЦК веде облік, але не створює підстави для виключення з обліку. Вимог про зміну місця обліку позивач не заявляв.
Де суд став на бік позивача
А ось із заявою від 24.03.2026 вийшло інакше. Суд встановив: відповідач не розглянув її по суті. У матеріалах справи немає ні рішення за результатами розгляду, ні доказів повідомлення позивача.
Пункт 2 частини першої статті 9 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» дає військовозобов’язаному право звернутися до органу ведення Реєстру з мотивованою заявою про виправлення недостовірних відомостей. Цьому праву відповідає обов’язок розглянути заяву і прийняти мотивоване рішення.
Додатково працює стаття 15 Закону України «Про звернення громадян»: державні органи зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати заяви, перевіряти факти та повідомляти про наслідки. Стаття 20 того ж закону дає місяць на розгляд, а загальний строк вирішення питань не може перевищувати 45 днів.
Логіка суду проста: відсутність обов’язку внести саме ті відомості, на яких наполягав позивач, не звільняла ТЦК від обов’язку відповісти. Нерозгляд звернення – протиправна бездіяльність.
Що це означає на практиці
Позов задовольнили частково. Суд визнав протиправною бездіяльність ТЦК щодо нерозгляду заяви від 24.03.2026 і зобов’язав розглянути її по суті. Рішення має бути прийняте з урахуванням правової оцінки суду та доведене до позивача. У решті вимог відмовили.
Судовий збір стягнули пропорційно – 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Апеляцію можна подати протягом 30 днів до Третього апеляційного адміністративного суду.
І ось головне, що варто винести з цієї справи. Виключення з військового обліку за віком не працює як довічна індульгенція. Якщо законодавець підняв граничний вік, людина, яка до нього не дійшла, повертається до статусу військовозобов’язаного. Це не помилка Реєстру і не збій у «Резерв+».
Інша річ, що ТЦК не має права ігнорувати звернення. Навіть коли вимога людини виглядає юридично безнадійною, її заяву зобов’язані розглянути й відповісти. За цю бездіяльність відповідач і поплатився судовим збором.