Матч проти Грузії в Лізі націй збірна України повинна провести так, щоб після фінального свистка нікому не хотілося жартувати. Про це прямо сказав легенда донецького Шахтаря Олександр Кучер. Привід – слова захисника грузинської команди Іраклія Азарова, які той кинув напередодні гри.
Про той епізод розповів півзахисник збірної України Георгій Судаков. На пресконференції він зізнався, що розмовляв з Азаровим, з яким раніше виступав за Шахтар. Розмова вийшла короткою, але гучною.
«Кумедний хлопець, він мені дуже подобається. Він сказав, що він в***е нас завтра. Я сказав: «Поговорімо завтра після матчу»», – передав Судаков.
Жарт це був чи провокація – питання відкрите. Можна образитися, можна відповісти тим самим, а можна відкласти розмову до гри. Судаков обрав третій варіант, і виглядає він по-дорослому.
Кучер глянув на ситуацію значно ширше. Для нього це не суперечка двох знайомих, а питання характеру всієї команди.
«Я хочу бачити насамперед самовіддачу. Я бачив, що пишуть медіа. Грузини казали: «Ми там з вами так і так зробимо». Відкрито вже це кажуть. Хоч якийсь характер у нас є? Треба відповісти на це на футбольному полі, за ці висловлювання», – сказав Кучер.
Далі він повторив думку, щоб її точно почули.
«Розумієте? Я маю на увазі, що Судаков розповів, що Азаров сказав: ми вас на футбольному полі прям… Треба їм відповісти. Не словами, а на футбольному полі. Треба за такі слова відповідати. І щоб наші гравці всі розуміли, що грузини повинні відповісти за це. Вони вже просто принижують нас, знаєте. Приниження йде».
Ось тут і ховається суть. Йдеться не про образу в соцмережах, а про те, як команда тримає удар, коли її зачіпають.
Подразник як інструмент
У футболі слова давно стали частиною гри. Хтось намагається вивести суперника з рівноваги ще до свистка, комусь просто бракує стриманості. Результат один: інформація долітає до роздягальні швидше, ніж команда виходить на поле.
Механіка тут проста. Провокація працює лише тоді, коли на неї реагують. Не відповіси – і вона розчиняється сама. Відповіси емоційно – і суперник отримає рівно те, чого хотів.
Кучер пропонує відповідь іншого ґатунку. Не біля лави запасних, не в коментарях для преси, а в єдиноборствах, у відборі, у ривку назад. Таку відповідь чути на трибунах без жодного мікрофона.
Має він на це право? Цілком. За плечима в Кучера десятки матчів, де суперник тиснув і словом, і грою. Донецька школа гартує характер, тут не прийнято скаржитися на тиск.
Роздягальня чує все. Гравці читають новини, бачать цитати, обговорюють їх між собою. Тому одна фраза може змінити настрій цілої команди за добу до гри. І не завжди на краще.
Молоді футболісти реагують на таке гостріше. Для них це питання самоповаги, а не тактики. Досвідчені розуміють інше: емоція – поганий порадник у перші двадцять хвилин.
Не словами, а грою
Фраза «відповісти на футбольному полі» звучить як кліше, але за нею стоїть цілком конкретна річ. У матчі проти Грузії важливо виграти боротьбу, а не суперечку. Рахунок на табло важить більше за будь-яку репліку в мікст-зоні.
Судаков і Азаров – не чужі люди. Вони разом тренувалися в Шахтарі, разом їздили на збори, знають один одного не перший рік. Тому розмова й вийшла такою короткою: обом зрозуміло, що далі буде тільки гра.
До речі, подібні історії трапляються у футболі постійно. Одні гравці потім згадують їх з усмішкою, інші – з досадою. Різниця завжди в одному: хто вийшов з тієї історії переможцем на полі.
Тренерський штаб у таких випадках має просте завдання. Перевести розмову з площини «нас образили» в площину «ми знаємо, що робити». Це нелегко, але саме тут видно рівень команди.
Приниження чи мотивація
Слово «приниження» Кучер ужив не випадково. У спорті є неписане правило: суперника можна переграти, але не можна зневажати. Коли цю межу переходять, на перший план виходить уже не тактика.
Ліга націй – турнір, де кожне очко впливає на подальший жереб. Тому емоції тут дорого коштують. Одна зайва картка за розмову з суперником може зіпсувати весь план на гру.
Чи стануть слова Азарова додатковим паливом для українців? Найімовірніше, так. Але паливо згорає швидко, а характер залишається. Важливо, щоб агресія перетворилася на концентрацію, а не на метушню.
Самовіддача – те, про що Кучер повторив двічі. Це не про гарні слова перед камерою. Це про епізоди, які не потрапляють у хайлайти, але саме вони вирішують матчі.
Треба визнати й інше. Заяви гостей – частина їхньої впевненості, яку вони не приховують. Кучер звернув на це увагу окремо: мовляв, кажуть уже відкрито, не соромлячись.
Що побачить трибуна
Глядач помічає такі речі першими. Підкат у власному штрафному, ривок за безнадійним м’ячем, підтримка партнера після помилки. Оце і є та відповідь, якої чекає від команди Кучер.
Публіка теж реагує. Соцмережі вже рознесли цитату на жарти, а трибуни готують свої банери. Але гул на стадіоні не замінить трьох очок у таблиці.
Після гри Судаков і Азаров цілком можуть спокійно потиснути руки. Розмова ж бо йшла про «завтра після матчу». А поки що матч проти Грузії залишається для українців справою честі, а не лише турнірною арифметикою.
Якщо збірна України почне з високого пресингу і не дасть супернику спокою, значить, слова Азарова зробили свою роботу. Тільки не ту, на яку він розраховував.