Справа про вбивство Парубія знову зібрала повну залу у Франківському районному суді Львова. Сімнадцятого листопада тут продовжили дослідження доказів і зачитали результати експертизи зброї, з якої, за версією обвинувачення, вбили народного депутата Андрія Парубія. Якщо зовсім коротко: судді працюють не з емоціями, а з тим, що фізично залишилося на металі пістолета й обріза.
Що таке дослідження доказів
Судове слідство – це етап, коли сторони по черзі показують суду свої докази. Зачитують протоколи, висновки експертів, допитують свідків, оглядають речові докази. Звучить сухо, але саме тут формується те, на чому потім побудують вирок.
У резонансних справах цей етап розтягується на місяці. Справа про вбивство Парубія не виняток: чим більше експертиз, тим більше деталей, а кожну деталь захист має право оспорити.
Хто був у залі
У засіданні взяли участь обвинувачений Михайло Сцельніков та його адвокат Віктор Пономаренко, прокурор Тарас Ковальчук. Також були присутні дружина загиблого Уляна Парубій і адвокат потерпілих Юрій Зошій.
Коли людина гине, права потерпілого за статтею 55 Кримінального процесуального кодексу переходять до її близьких родичів. Тому дружина загиблого – не просто глядач у залі, а повноправний учасник процесу. Поряд із нею інтереси потерпілої сторони представляє адвокат.
Що повідомив прокурор
За словами прокурора, на пістолеті виявили зразки ДНК обвинуваченого. На думку обвинувачення, це підтверджує, що саме Сцельніков користувався цією зброєю.
Окремо прокурор зазначив: на обрізі з мисливської рушниці знайшли слід ДНК Сцельнікова. Обріз – це та сама рушниця з укороченим стволом, яку легко сховати під одягом.
Що насправді показує ДНК на зброї
Ось де ховається пастка, про яку в новинах говорять мало. ДНК-експертиза працює з біологічними слідами: клітинами шкіри, потом, слиною, волоссям. Експерт виділяє генетичний профіль і порівнює його зі зразком конкретної людини.
Збіг профілів означає одну річ: на предметі є біологічний слід цієї людини. І все. У висновку не з’явиться рядок про те, що людина стріляла чи володіла зброєю.
Чому це принципово? Бо слід можна залишити по-різному. Доторкнувся. Передав пістолет іншому. Узяв чужими руками. Нарешті, клітини могли потрапити на метал опосередковано, якщо людина тримала сумку, де лежала зброя.
Криміналісти називають це вторинним перенесенням. Шкірні клітини легко перескакують з предмета на предмет, і слід на руків’ї не завжди означає, що палець був на спусковому гачку.
Щоб порівняння взагалі стало можливим, у людини відбирають зразки для експертизи. Робиться це за статтею 245 КПК: добровільно, а якщо особа відмовляється – за ухвалою слідчого судді. Тобто навіть сам факт відбору проходить через судовий контроль.
Три профілі на одній зброї
Адвокат потерпілих Юрій Зошій звернув увагу на інший бік: загалом на зброї знайшли ДНК-профілі трьох осіб. Це не дрібна деталь.
Зброя у справі про вбивство Парубія пройшла через багато рук, тому змішаний слід – звична історія. Її вилучають, пакують, оглядають, возять на експертизу. Кожен, хто торкався металу без рукавичок, залишає свої клітини. Тому питання, чий слід головний, вирішує не сам факт наявності ДНК, а те, як слід розташований і в якій пропорції змішаний.
До речі, саме тому експерти окремо описують, де конкретно виявлено біоматеріал: на руків’ї, затворі, стволі. Розташування іноді говорить більше, ніж сам збіг.
Версія Сцельнікова
Обвинувачений заявив, що сумнівається у висновку експерта. За його словами, перед тим як закопати обріз, він повністю змастив його.
Тут є два пласти. Перший – процесуальний. Показання обвинуваченого це повноцінне джерело доказів, і суд досліджує його нарівні з рештою матеріалів.
Другий – суто технічний. Змащування не стирає ДНК так надійно, як здається. Жир і мастило створюють плівку, але біологічний матеріал може зберегтися під нею, у щілинах, на різьбі, в стиках металу. Експерти часто працюють саме з такими важкодоступними місцями.
І ще одна деталь. Фраза про змащування сама по собі означає визнання контакту з обрізом. Це вже той факт, який сторона обвинувачення може вплести у свою логіку.
Як суд оцінює експертизу
Висновок експерта – один із процесуальних доказів, про це йдеться в частині 2 статті 84 КПК України. Але жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Стаття 94 КПК вимагає від суду оцінити кожен доказ окремо: чи він належний, чи допустимий, чи достовірний. А потім подивитися на всю сукупність і вирішити, чи її достатньо для висновку про винуватість.
Простими словами, суд не може сказати: є ДНК, отже, винний. Він складає пазл, де поруч ляжуть інші експертизи, показання свідків, протоколи оглядів і речові докази.
Сторони при цьому не сидять склавши руки. Якщо захист бачить у висновку прогалину, він заявляє клопотання про повторну або додаткову експертизу. Представники потерпілих можуть наполягати на уточненні формулювань.
Презумпція невинуватості діє навіть у резонансній справі
Стаття 62 Конституції України і стаття 17 КПК кажуть прямо: ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість, а обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви тлумачать на користь обвинуваченого.
Тому зачитана в залі експертиза – лише сходинка. Найгучніші заголовки після засідання не замінять того, що суд напише у вироку.
Що буде далі
Судове слідство триватиме, доки сторони не вичерпають свої докази. Потім судові дебати, останнє слово обвинуваченого і вирок. Кожна з цих стадій має свої правила, і саме тому процес не можна прискорити одним рішенням чи однією заявою в залі.
Слухання у справі про вбивство Парубія тривають, і кожне засідання додає до картини доказів новий шматок. Для людини, яка стежить за процесом збоку, орієнтир простий: дивіться не на гучність заяв, а на те, як суд зв’яже між собою ДНК, розташування слідів і пояснення сторін. Саме ця зв’язка, а не окремий рядок експертизи, вирішує долю справи.