16 липня 2026 року Верховний Суд поставив крапку в резонансній справі №320/29450/24, яка безпосередньо стосується грошового забезпечення військовослужбовців. Касаційний адміністративний суд скасував рішення нижчих інстанцій і визнав: уряд має повне право встановлювати фіксовану базову величину для розрахунку військових окладів. Сума у 1762 гривні як основа для обчислення – це не порушення закону, а реалізація дискреційних повноважень Кабінету Міністрів.
Звучить сухо? Давайте розбиратися по суті, бо за юридичними конструкціями стоять реальні гроші людей у погонах.
З чого все почалося
Історія тягнеться ще з серпня 2017 року. Тоді Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Вона визначила, як саме рахувати посадові оклади військових. Формула була простою: беремо прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, і множимо на тарифний коефіцієнт відповідно до посади та звання.
Логіка зрозуміла: держава щороку змінює прожитковий мінімум – автоматично мали б змінюватися й оклади. Жодних застиглих цифр.
Але у лютому 2018 року уряд постановою №103 вніс зміни. Замість гнучкої прив’язки до актуального прожиткового мінімуму з’явилася конкретна величина – прожитковий мінімум саме на 1 січня 2018 року. Тобто 1762 гривні. І все – цифра зафіксувалася, жодного щорічного перерахунку.
Це викликало хвилю судових спорів. ОСОБА_1 – військовослужбовець – оскаржив ті зміни й виграв. Окружний адміністративний суд міста Києва у квітні 2020 року визнав дії уряду неправомірними та зобов’язав скасувати спірний пункт. Рішення встояло в апеляції й касації – Верховний Суд у січні 2022 року залишив його без змін.
Як уряд виконав судове рішення – і чому це знову призвело до суду
Виконуючи рішення, Кабінет Міністрів 12 травня 2023 року прийняв постанову №481. Формально – скасував ту саму норму, яку суд визнав незаконною. Але водночас пунктом 2 цієї постанови вніс нову редакцію до пункту 4 постанови №704. Тепер формула розрахунку виглядала так: посадові оклади та оклади за військовими званнями розраховуються «виходячи з розміру 1762 гривні».
Колегія суддів Верховного Суду пізніше влучно описала цю ситуацію: замість фрази «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року» з’явилася просто сума – 1762 грн. Позивач побачив тут ту саму проблему, лише в іншій обгортці. На його думку, уряд просто замінив слова, а суть залишилася незмінною – фіксована величина замість щорічного перерахунку.
ОСОБА_1 знову пішов до суду. Він просив визнати дії уряду при прийнятті постанови №481 неправомірними, а її пункт 2 – скасувати. Справа отримала номер №320/29450/24.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Київський окружний адміністративний суд у березні 2025 року став на бік позивача. Суд визнав дії Кабінету Міністрів неправомірними, а сам пункт 2 постанови №481 – протиправним і нечинним. Шостий апеляційний адміністративний суд у червні 2025 року це рішення підтримав.
Чим керувалися суди? По-перше, вони нагадали: ще у січні 2020 року в іншій справі – №826/6453/18 – суд уже визнав протиправним пункт 6 постанови №103, яким раніше вносилися аналогічні зміни до постанови №704. Виходить, з 29 січня 2020 року відновилася первісна редакція: розрахунок має йти від прожиткового мінімуму на 1 січня поточного року. Не 2018-го, не якогось іншого – а саме того року, коли проводиться розрахунок.
По-друге, суди послалися на пункт 3 розділу II Закону України №1774-VIII. Там чітко сказано: мінімальна заробітна плата більше не застосовується як розрахункова величина для посадових окладів. Натомість береться прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Жодних фіксованих сум із минулого.
Крім того, суди нагадали про позицію Конституційного Суду України: держава не може звужувати зміст та обсяг соціальних прав громадян. А сума, яка не змінюється роками, – це, на думку судів попередніх інстанцій, і є таким звуженням.
Чому Верховний Суд сказав інакше
Кабінет Міністрів подав касаційну скаргу – і 16 липня 2026 року Верховний Суд повністю змінив картину.
Ключовий аргумент суду касаційної інстанції спирався на статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII). Частина четверта цієї статті прямо встановлює: грошове забезпечення виплачується у розмірах, які визначає саме Кабінет Міністрів. І жоден закон – ні профільний, ні будь-який інший – не конкретизує, яким саме має бути базовий критерій для такого розрахунку.
Іншими словами, законодавець свідомо делегував уряду дискреційні повноваження. Тобто право на власний розсуд визначати, від якої величини рахувати оклади військових. І якщо уряд вирішив, що це буде 1762 грн, а не прожитковий мінімум поточного року, – він діяв у межах своєї компетенції.
Верховний Суд також звернув увагу на серйозну методологічну помилку судів попередніх інстанцій. Ті посилалися на практику в справах №826/6453/18, №826/3858/18 та №440/6017/21. Але там ішлося про пенсійне забезпечення колишніх військовослужбовців, яке регулюється Законом України №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». А в цій справі – грошове забезпечення військовослужбовців, які перебувають на службі зараз. Це різні правовідносини з різним законодавчим регулюванням.
Ще один цікавий момент, на який указала колегія суддів. Пункт 2 постанови №481 фактично вичерпав свою дію ще в момент набрання чинності – адже він просто вніс зміну до іншого акта (постанови №704) і перестав існувати як окрема норма. Тому визнавати його нечинним окремо не було юридичного сенсу – суди попередніх інстанцій цього не врахували.
Окремо Верховний Суд зазначив, що позивач обрав неефективний спосіб захисту. Суд не може зобов’язати уряд скасувати власний нормативно-правовий акт у той час, коли цей акт прийнято в межах дискреційних повноважень, наданих законом.
Що це означає на практиці
На сьогодні грошове забезпечення військовослужбовців розраховується за формулою, затвердженою постановою №704 у редакції постанови №481. Базова величина – 1762 гривні. Далі ця сума множиться на тарифний коефіцієнт відповідно до посади та військового звання згідно з додатками до постанови.
Чесно кажучи, ситуація вийшла парадоксальна. Два різні склади Верховного Суду в різних справах дійшли протилежних висновків щодо схожих питань. У справі 2022 року суд фактично підтримав позицію про неприпустимість фіксованої величини. А в липні 2026 року – визнав, що уряд має повне право таку величину встановлювати.
Причина цього парадоксу – у різному предметі спорів. Коли йдеться про пенсії колишніх військових, закон №2262-XII жорстко обмежує уряд: змінювати умови пенсійного забезпечення можна лише через внесення змін до самого закону. А от для грошового забезпечення діючих військовослужбовців таких обмежень немає – тут уряд має значно ширші повноваження.
Чи справедливо це? Питання відкрите. З одного боку, держава в умовах воєнного стану має право оптимізувати бюджетні видатки. З іншого – люди в погонах розраховують на те, що їхні оклади зростатимуть разом із прожитковим мінімумом. Верховний Суд у справі №320/29450/24 відповів на головне юридичне питання: уряд не вийшов за межі повноважень. А от чи виправдана така політика по суті – це вже тема для законодавця, а не для суду.
