Заброньований, але мобілізований за рішенням ТЦК чоловік подав позов до суду з вимогою виключили його зі списків особового складу військової частини. Результатом судового розгляду стало рішення суду, яким скасовано наказ про мобілізацію, а військову частину зобов’язано виключити військовослужбовця з особового складу.
У своєму рішенні по справі №120/7924/24 Вінницький окружний адміністративний суд наголосив, що необізнаність ТЦК та СП про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 закону про мобілізацію.
Підстави позову та заходи забезпечення
Позов було подано проти ТЦК та військової частини до складу якої було зараховано мобілізованого чоловіка, який мав оформлену відстрочку (бронь) на 6 місяців. Позивач оспорював правомірність наказу начальника ТЦК від 31.05.2024 в частині призову та направлення для проходження військової служби, на підставі того, що він суперечить наказу Мінекономіки від 31.05.2024, відповідно до якого позивач мав відстрочку на 6 місяців – до 31.11.2024.
За заявою адвоката позивача, в порядку забезпечення судового розгляду, адмінсудом було зупинено дію наказу командувача Нацгвардії по особовому складу в частині переміщення позивача для подальшого проходження військової служби на час розгляду справи до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Розгляд справи, встановлені обставини
В ході розгляду справи по суті, судом було встановлено, що
- Позивач мав відстрочку на посаді начальника зміни підприємства, що підтверджено витягом з наказу Мінекономіки про бронювання. Строк відстрочки до 31.11.2024 включно.
- Підприємство, роботодавець позивача, на виконання п. 12 Порядку бронювання надсилало до ТЦК, де військовозобов`язаний позивач перебуває на військовому обліку, повідомлення про бронювання за формою згідно з додатком 5 для зарахування його на спеціальний військовий облік.
- На момент винесення начальником ТЦК та СП наказу про мобілізацію позивача від 31.05.2024, у відповідності до вимог ст. 23 Закону №3543-XII, позивач мав відстрочку від призову до 31.11.2024 включно, а отже, не підлягав призову.
Тобто, суд дійшов висновку, що роботодавцем позивача було дотримано процедурні дії, які передбачені в законодавстві для бронювання працівника.
Проте, в ході розгляду справи суд відзначив, що поряд із обов`язком роботодавця повідомити відповідний ТЦК про прийняте Мінекономіки рішення щодо бронювання, відповідний обов`язок покладено також на Міноборони відповідно до п.12 Порядку №76 який передбачає, що Міноборони у триденний строк доводить рішення про бронювання військовозобов`язаних до відома відповідних ТЦК.
Окрім цього, суд наголосив, що відповідно до діючого законодавства обов`язок щодо перевірки наявності відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу та підстав для її надання також покладено й на районні ТЦК, а тому ТЦК-відповідач мав перевірити наявність/відсутність у позивача оформленої відстрочки від призову, враховуючи що позивач про це повідомляв ТЦК.
Рішення суду – скасування наказу про призов
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про незаконність оскаржуваного позивачем акта індивідуальної дії та вказав на недопустимість неправомірних дій ТЦК під час мобілізації військовозобов`язаних, які мають надану відстрочку або статус заброньованої особи.
За рішенням суду наказ начальника ТЦК про призов на військову службу від 31.05.2024, в частині призову позивача визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Окрім цього, суд визнав, що прийняті на підставі наказу ТЦК про призов від 31.05.2024 решта наказів, які стосуються проходження позивачем військової служби, є похідними від наказу ТЦК, а тому теж підлягають скасуванню, а військова частина має виключити військовослужбовця-позивача з особового складу.
