Оскарження вироку – справа, здавалося б, суто підсудного. Але життя підкидає ситуації, коли судове рішення раптом зачіпає людину, яка взагалі не була учасником процесу. Саме такий випадок розбирав Верховний Суд у справі №650/1436/25 – і його висновки варто знати кожному, хто дбає про власну репутацію.
Що сталося у цій справі
У березні 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим. Йшлося про серйозні речі – шахрайство в особливо великих розмірах (частина 4 статті 190 Кримінального кодексу України) та підробку документів (стаття 358 КК). Обвинувачений визнав провину, і суд виніс вирок.
Але був один нюанс, який перетворив звичайну справу на принципову. Формулюючи обвинувачення, місцевий суд неодноразово згадував прізвище іншої людини – назвемо її пан ОСОБА_7. Його персональні дані фігурували у вироку як відомості про одного з учасників кримінальних правопорушень. При тому що самого ОСОБА_7 у цій справі не судили, не допитували й навіть не викликали до зали засідань.
Ситуація, чесно кажучи, неприємна. Уявіть: ви дізнаєтеся, що офіційний судовий документ – доступний, до речі, у відкритому державному реєстрі – називає вас причетним до злочину. А ви навіть не мали можливості сказати слово на свій захист, найняти адвоката чи хоча б пояснити суду, що до чого.
Чому апеляційний суд повернув скаргу
Адвокатка ОСОБА_6, яка представляла інтереси ОСОБА_7, подала апеляційну скаргу на вирок. Логіка проста й зрозуміла: раз у документі є персональні дані її клієнта, і ці дані подані в контексті злочинних дій – рішення безпосередньо стосується його прав, свобод та репутації. Хіба можна з цим сперечатися?
Однак Одеський апеляційний суд 3 листопада 2025 року повернув скаргу, навіть не розглянувши її по суті. Аргумент був формальний: адвокатка не має права на оскарження вироку, бо її підзахисний не був стороною у кримінальному провадженні.
І дійсно, Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК) у статті 393 чітко перелічує, хто може подавати апеляцію. Це обвинувачений, його захисник, прокурор, потерпілий, цивільний позивач і цивільний відповідач. ОСОБА_7 не підпадав під жодну з цих категорій – принаймні, на перший погляд.
Суд апеляційної інстанції, схоже, вирішив не заглиблюватися далі. Побачив, що апелянт не згаданий серед «стандартних» учасників – і повернув скаргу.
Та чи означає це, що людина має мовчки спостерігати, як її ім’я пов’язують із шахрайством у державному судовому акті? Невже закон справді настільки безпорадний у таких ситуаціях?
Позиція Верховного Суду: закон не сліпий
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду розставив усе по місцях. І підтримав позицію захисту.
Ключовим тут є пункт 10 частини 1 статті 393 Кримінального процесуального кодексу України. Він передбачає, що апеляційну скаргу можуть подати «інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом, якщо оскаржене судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів».
Зверніть увагу на формулювання – «інші особи». Це не про підсудних, не про прокурорів, не про потерпілих. Це про будь-кого, чиїх прав торкнулося судове рішення. Тобто закон прямо й недвозначно дозволяє оскарження вироку особою, яка формально не брала участі у справі. Єдина умова – судове рішення має реально зачіпати її права, свободи чи інтереси.
Верховний Суд послався на власну усталену практику. Ще в грудні 2021 року об’єднана палата Касаційного кримінального суду (справа №654/1820/18) сформулювала чітку позицію. Якщо у вироку щодо однієї особи зроблено висновок, який стосується прав іншої особи – остання має повне право звернутися до суду вищої інстанції. І оскаржувати можна саме в тій частині, яка зачіпає її інтереси.
Колегія суддів також звернула увагу на загальні засади кримінального судочинства. Йдеться про пункти 1, 2, 10 та 17 статті 7 Кримінального процесуального кодексу України, а також про статтю 9 (принцип законності) та статтю 24 (право на оскарження процесуальних рішень). У сукупності ці норми творять цілісну систему гарантій: доступ до правосуддя не може блокуватися суто формальними підставами.
Касаційний суд визнав, що апеляційна інстанція припустилася істотного порушення кримінального процесуального закону. Ухвалу Одеського апеляційного суду від 3 листопада 2025 року скасували, а справу направили на новий апеляційний розгляд. Касаційну скаргу задовольнили повністю.
Чому ця справа важлива для кожного
Історія пана ОСОБА_7 – не якась унікальна екзотика. У кримінальних провадженнях, особливо коли йдеться про угоди про визнання винуватості, суд часто описує дії багатьох осіб. І далеко не всі з них сидять на лаві підсудних. Хтось може проходити в іншому провадженні, щодо когось справу взагалі не порушували, а чиїсь матеріали виділили в окреме розслідування.
Коли в такому описі фігурує ваше ім’я – це не просто прикра формальність. Це запис у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який доступний будь-кому через інтернет. Роботодавці, ділові партнери, банки під час перевірки – всі можуть побачити, що ви фігуруєте у вироку як учасник шахрайської схеми.
Наслідки цілком реальні: відмова в кредиті, втрата ділової репутації, проблеми з працевлаштуванням. І все це – без жодного судового розгляду щодо вас особисто.
Суд фактично нагадав просту, але вкрай важливу річ: право на захист репутації не зникає лише тому, що вас забули викликати до суду. Якщо судове рішення називає вас причетним до злочину – оскарження вироку є вашим законним правом. Без жодних «але», без огляду на формальний статус.
Крім того, це рішення підкріплює ширший принцип, який має працювати в будь-якій правовій державі. Судові акти не можуть існувати в ізоляції від реальних наслідків для людей. Якщо держава через свої суди фіксує певні твердження про громадянина – громадянин повинен мати дієві інструменти для їх спростування. Інакше сама ідея правосуддя втрачає сенс.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалила це рішення 30 червня 2026 року. І хоча формально воно стосується конкретної справи, його значення виходить далеко за межі одного провадження. Це сигнал для всіх судів нижчих інстанцій: не ховайтеся за формальності, коли йдеться про реальні права людей.
Тож коли ви колись побачите своє прізвище у чужому вироку – не поспішайте миритися. Закон на вашому боці, і тепер це підтверджено найвищою судовою інстанцією країни.
