Скасування постанови ТЦК про штраф у 34 000 гривень стало реальним для посадовиці Дальницької сільської ради. Овідіопольський районний суд Одеської області 22 липня 2026 року скасував постанову №219, якою жінку притягнули до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо ви колись чули про штрафи від ТЦК за військовий облік, ця історія покаже, коли їх можна оскаржити.
Розберімося, що саме сталося і чому суд став на бік позивачки. Це рішення добре показує, коли скасування постанови ТЦК стає не винятком, а закономірним наслідком процедурних помилок.
Історія почалася з перевірки
Жінка працювала головною спеціалісткою з кадрової роботи в секторі організаційного забезпечення сільради. Розпорядженнями сільського голови №55-КР і №57-КР від 3 серпня 2023 року її призначили відповідальною за ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
28 квітня 2026 року до сільради прийшли працівники територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Вони перевірили, як організований військовий облік, і склали акт. У ньому зафіксували низку дрібних недоліків. А вже 25 травня 2026 року начальник ТЦК виніс постанову №219 і наклав на жінку штраф 34 000 гривень.
Що їй поставили в провину
Перелік порушень виглядав так:
- журнал перевірок військового обліку не мав реєстрації за номенклатурою справ;
- списки персонального військового обліку не зареєстрували до 25 січня 2026 року;
- одну людину взяли на військовий облік без штампів ТЦК у військових документах;
- у картці первинного обліку не було запису про РНОКПП;
- про прийняття на роботу ще однієї особи не повідомили ТЦК у 7-денний строк.
На перший погляд, список справді є. Але суд подивився на нього інакше. І почав із процедури.
Перша проблема: людину не покликали на розгляд справи
За статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа має право знати, коли і де розглядатимуть її справу. Вона може приходити, давати пояснення, брати адвоката. Це частина права на захист, яке гарантує стаття 59 Конституції України.
Позивачка стверджувала, що її не повідомили про розгляд. ТЦК це жодним доказом не спростував. Для суду цього виявилося достатньо, щоб визнати процедуру порушеною. Розглядати справу без людини можна лише у двох випадках: якщо вона не з’явилася без поважних причин після належного повідомлення або якщо сама написала заяву про визнання порушення і просила розглянути справу без неї. Тут не було ні першого, ні другого.
Друга проблема: не склали протокол
Є ще один важливий момент. Акт перевірки не замінює протокол про адміністративне правопорушення. Це два різні документи, і плутанина між ними часто стає підставою для скасування постанови ТЦК.
Стаття 254 КУпАП вимагає, щоб протокол склала уповноважена особа. У ньому зазначають дату, місце, суть порушення, нормативний акт, пояснення особи та інші відомості. Людина підписує протокол, а якщо відмовляється, про це роблять запис. Їй роз’яснюють права за статтею 268 цього ж Кодексу.
У справі протоколу не було. Був лише акт від 28 квітня 2026 року. До того ж позивачку з цим актом своєчасно не ознайомили, що підтвердив журнал обліку перевірок. Тож порядок притягнення до відповідальності порушили ще до винесення постанови. Такий самий підхід закріплений в Інструкції зі складання ТЦК протоколів, затвердженій наказом Міністерства оборони України №3 від 1 січня 2024 року. Вона теж дозволяє не складати протокол лише у двох названих випадках.
Технічні помилки ще не означають порушення закону
Тепер про самі недоліки. Суд назвав їх технічними і пояснив чому.
Стаття 210-1 КУпАП бланкетна. Тобто сама по собі вона не описує, що саме заборонено. Вона відсилає до законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У цій справі таким актом був Порядок організації та ведення військового обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року.
Журнал перевірок у сільраді був. Відсутність штампу реєстрації чи індексу за номенклатурою справ – це внутрішнє питання діловодства, а не загроза мобілізації чи обороні. Тому складу правопорушення це не утворює.
Щодо РНОКПП: ТЦК веде реєстр «Оберіг», який синхронізований із Державною податковою службою. Якщо дані можна отримати з інших реєстрів, посадову особу органу місцевого самоврядування заборонено карати. До того ж запис про РНОКПП внесли ще до розгляду справи.
Про штамп у військовому квитку теж варто сказати окремо. Посадова особа сільради працює з тими документами, які їй надав громадянин. Якщо ТЦК не поставив штамп, це проблема самого громадянина або центру, а не кадровика.
Пункт 87 цього Порядку дає чіткий перелік, за що посадових осіб можуть карати. Це, наприклад, неподання до ТЦК громадян, які підлягають приписці, прийняття на роботу людей, які не перебувають на обліку, чи перешкоди своєчасній явці. Постанова №219 таких порушень не містила. А отже, підстав для штрафу не було.
Строки давності теж під питанням
Окремо суд звернув увагу на повідомлення про прийняття на роботу. Ані акт, ані постанова не містили дати, коли людину прийняли. Без цього неможливо перевірити, чи не сплив строк притягнення до відповідальності.
Стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення відводить на це 3 місяці з дня виявлення, але не пізніше 1 року з дня вчинення. Для пропуску 7-денного строку відлік починається на 8-й день після прийняття на роботу. ТЦК не довів, що ці строки ще діяли, а сумніви тлумачаться на користь людини.
Презумпція невинуватості спрацювала
Стаття 62 Конституції України нагадує: ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість. Усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. Цю позицію ще у 2010 році підтвердив Конституційний Суд України рішенням №23-рп/2010.
Практика Європейського суду з прав людини йде далі: адміністративне покарання за своєю суттю нагадує кримінальне обвинувачення у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тож обов’язок довести вину лежав на ТЦК. Але належних доказів він не надав. Єдиний «доказ» у вигляді ЄДРПОУ сільради взагалі не мав стосунку до вини жінки.
Що вирішив суд
Овідіопольський районний суд скасував постанову №219 від 25 травня 2026 року. Провадження у справі закрив через відсутність складу адміністративного правопорушення. Вимогу визнати постанову протиправною не задовольнили: за статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України суд такого окремого рішення не ухвалює, а саме скасування вже означає, що постанова була незаконною.
Позивачка судові витрати не заявляла, тож це питання суд не розглядав. Але головний результат очевидний: штраф 34 000 гривень залишився в минулому. Це рішення – ще один приклад скасування постанови ТЦК, коли процедуру порушили на старті.
