Спадковий договір – це правочин, за яким одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Правове регулювання спадкового договору
Спадковий договір регулюється главою 90 ЦКУ а процедура його укладення – Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, (наказ Мінюсту від 22.02.2012 р. № 296/5).
Форма договору: Письмова форма з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією в Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому КМУ.
Спадковий договір – сторони договору
Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один з подружжя або інша особа. Набувачем у спадковому договорі може бути фізична або юридична особа.
Предметом спадкового договору є майно, яке належить відчужувачу і переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача, тобто це може бути будь-яке майно, як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно (ст. 1302 ЦКУ) Це може бути майно, яке є особистою власністю будь-кого з подружжя або належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Цей договір може передбачати, що в разі смерті одного з подружжя спадщина переходить до другого, а в разі смерті другого з подружжя його майно переходить до набувача за договором.
Спадковий договір – забезпечення виконання
На майно, яке є предметом спадкового договору, нотаріус у встановленому порядку накладає заборону відчуження. Відповідний запис проставляється на усіх примірниках документу. Заборона знімається нотаріусом на підставі свідоцтва про смерть відчужувача.
Заповіт, який відчужувач склав щодо майна, яке вказано у спадковому договорі, є нікчемним. Відчужувач має право призначити особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору після його смерті. Якщо цього не зроблено, тоді за виконанням договору контроль здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.