Чи можна оскаржити продовження строку досудового розслідування, якщо слідчий суддя задовольнив клопотання слідчого? Саме це питання постало перед Верховним Судом у справі № 750/1242/26. Відповідь виявилася категоричною: Кримінальний процесуальний кодекс України прямо забороняє таке оскарження. Давайте розберемося, як усе відбувалося і чому доводи захисту не спрацювали.
У лютому 2026 року слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова продовжив строк досудового розслідування до чотирьох місяців – тобто до 10 квітня 2026 року. Йшлося про кримінальне провадження за підозрою у вчиненні ДТП, кваліфікованого за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.
Захисник підозрюваної вирішив оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку. Однак суддя Чернігівського апеляційного суду навіть не став відкривати провадження. Підстава? Частина 4 статті 399 КПК: апеляційна скарга подана на рішення, яке взагалі не підлягає апеляційному оскарженню.
Тут важливий момент. У частині 9 статті 295-1 Кримінального процесуального кодексу України чітко зазначено: ухвала слідчого судді про продовження строку досудового розслідування оскарженню не підлягає. Жодних винятків, жодних «але». Законодавець свідомо обмежив можливість оскарження таких рішень.
Але ж захисник не погодився. Він подав касаційну скаргу до Верховного Суду, стверджуючи, що апеляційний суд припустився істотних порушень. Які саме аргументи наводила сторона захисту?
По-перше, захисник наполягав: КПК не містить прямої заборони на оскарження таких ухвал. Чесно кажучи, це досить дивне твердження з огляду на згадану вище частину 9 статті 295-1. Але річ у тім, що адвокат посилався на правові висновки Об’єднаної палати та Великої Палати Верховного Суду. Мовляв, ці висновки дозволяють оскаржувати рішення слідчого судді навіть тоді, коли закон прямо цього не передбачає.
По-друге, він указував на процесуальну помилку: слідчий суддя продовжив строк одразу з двох до чотирьох місяців, оминувши проміжний етап. За логікою захисту, спочатку строк мав би продовжити прокурор – до трьох місяців, а вже потім слідчий суддя міг би розглядати питання про подальше продовження. Натомість суддя зробив усе одним рішенням, нібито виконавши функції прокурора.
По-третє, адвокат заявив про незаконний склад апеляційного суду. Суддя, який розглядав справу, раніше брав участь у перегляді іншої ухвали слідчого судді в цьому ж провадженні. На думку захисту, це суперечить частині 1 статті 76 КПК і виключає повторну участь судді.
Що ж відповів на це Верховний Суд?
Найперше – щодо самого права на оскарження. Тут усе просто. Стаття 129 Конституції України гарантує апеляційний перегляд справи загалом, а не кожного окремого рішення в межах кримінального провадження. КПК сам визначає, які ухвали слідчих суддів можна оскаржити, а які – ні.
Так, частина 3 статті 392 КПК каже, що в апеляції оскаржуються ухвали слідчого судді лише у випадках, передбачених Кодексом. А стаття 309 КПК наводить конкретний перелік таких ухвал. І – ухвала про продовження строку досудового розслідування до цього переліку не входить. Жодного разу.
Більше того, частина 9 статті 295-1 КПК містить пряму заборону на оскарження. Це не випадковість і не прогалина в законі. Це свідома позиція законодавця.
Щодо правових висновків, на які посилався захисник. Верховний Суд роз’яснив: ті висновки – зокрема з постанови Верховного Суду України від 12 жовтня 2017 року та постанов Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року – стосуються зовсім іншої ситуації. Вони регулюють випадки, коли слідчий суддя ухвалив рішення, взагалі не передбачене кримінальним процесуальним законом. А тут ідеться про ухвалу, постановлену в чітко визначеній процедурі – за статтею 295-1 КПК. Різниця принципова, і змішувати ці ситуації не можна.
Крім того, Суд послався на постанову Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 755/6898/21. У ній зазначено: якщо строк досудового розслідування мав би продовжити прокурор, але це зробив слідчий суддя – таке продовження жодним чином не порушує прав учасників. Навпаки, судовий контроль на стадії досудового розслідування є підвищеною гарантією захисту їхніх інтересів.
Іншими словами, навіть якщо припустити, що слідчий суддя «перестрибнув» через повноваження прокурора, це не погіршило, а покращило становище сторони захисту. Адже судовий контроль – це завжди більше гарантій, ніж одноосібне рішення прокурора.
Тепер про незаконний склад суду. Верховний Суд перевірив матеріали провадження і не знайшов там жодної заяви про відвід судді апеляційного суду. Тобто захисник стверджує, що суд був незаконним, але навіть не заявив відвід під час розгляду. Це суттєво послаблює його позицію.
До того ж, участь судді в перегляді іншої ухвали слідчого судді в тому самому провадженні не вважається повторною участю за змістом статті 76 КПК. Попередній розгляд стосувався іншого процесуального питання і відбувався в межах тієї ж компетенції апеляційного суду. Суддя не оцінював обставини, пов’язані з доведенням винуватості, – він просто здійснював судовий контроль на стадії розслідування.
Отже, у касаційній скарзі захисника не знайшлося жодного переконливого аргументу. Верховний Суд залишив ухвалу Чернігівського апеляційного суду без змін, а скаргу – без задоволення. Постанова є остаточною.
Для практикуючих адвокатів ця справа – чергове нагадування: перш ніж подавати апеляцію на рішення слідчого судді, варто уважно перевірити, чи дозволяє це Кримінальний процесуальний кодекс України. Бо інакше можна витратити час і ресурси на оскарження, яке навіть не розглядатимуть по суті. А коли йдеться про продовження строку досудового розслідування – відповідь уже дана, і вона не залишає простору для маневру.
