Відповідно до ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України» повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 75 Сімейного кодексу України, особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо її заробітна плата, пенсія, доходи від майна або інші джерела доходу не забезпечують встановленого законом прожиткового мінімуму.
Аналіз цих правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків чинним законодавством не пов`язується з працездатністю дітей і їх можливістю надавати батькам матеріальну допомогу та що аліменти з дочки/сина на утримання батьків можуть бути призначені за наявності певних юридичних складових, тобто сукупності умов:
- наявність кровного споріднення чи іншого юридично значущого зв’язку між батьками та дітьми (наприклад, усиновлення);
- непрацездатність матері/батька, тобто вони є особами, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або особами з інвалідністю;
- у матері/батька э потреба в матеріальній допомозі, тобто рівень матеріального забезпечення нижчий від прожиткового мінімуму.
Таким чином, потреба в матеріальній допомозі виникає тоді, коли батьки не можуть забезпечити собі належний рівень життя та не забезпечені прожитковим мінімумом.
