Судова практика вкотре доводить, що в справах за позовами на неправомірні дії ТЦК щодо мобілізації осіб, які мають право на відстрочку, судові рішення все частіше, містять вказівку на те, що військовозобов’язаний, який має право на відстрочку, має повідомляти ТЦК завчасно, а не після того, як його вже мобілізовано.
Щоб скористатися правом на відстрочку, військовозобов`язаний повинен подати заяву, долучити відповідні документи та оформити таке своє право. Суди звертають увагу на те, що реалізація права на відстрочку може бути здійснена лише до моменту набуття статусу військовослужбовця.
Аналогічна позиція міститься в рішенні Закарпатського окружного адміністративного суд від 18 вересня 2024 року (справа №260/2281/24)
Обставини справи:
Чоловік звернувся до суду з позовом про протиправні дії ТЦК та скасування наказу про мобілізацію.
Позивач був затриманий 14.03.2024 року в порядку адміністративного затримання, а 17 березня його доставили у ТЦК. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на час призову був аспірантом з денною формою навчання та відповідно до статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу станом на 17.03.2024. Позивач зазначив, що після затримання він повідомляв працівників ТЦК, що має підстави для відстрочки від мобілізації, адже є аспірантом денної форми навчання, однак працівники ТЦК не брали до уваги наявну в позивача підставу для відстрочки.
За матеріалами справи позивач з 1 листопада 2022 року є аспірантом Міжрегіональної Академії управління персоналом денної форми навчання на умовах контракту на строк до закінчення навчання 31 жовтня 2026 року. Дану інформацію було підтверджено довідкою від 19 березня 2024 року, яка була видана вже після мобілізації позивача.
Таким чином, на момент призову на військову службу позивач мав право на одержання відстрочки. Разом з тим, суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК).
При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця, а у справі немає доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачу будь-які документи для підтвердження наявності у нього статусу аспіранта.
ТЦК, у свою чергу, вказав на те, що під час призову на військову службу представниками ТЦК здійснюється перевірка військовозобов`язаних за допомогою ЄДРВ АС «Оберіг», де передбачений статус військовозобов`язаного (підлягає призову/користується правом на відстрочку/заброньований тощо)» та на момент призову згідно отриманих відомостей громадянин перебував на обліку в ТЦК (м. Київ) та знаходився в картотеці вільних залишків, які підлягають призову на військову службу за мобілізацією.
Отже, як результат – відмова у задоволені позову, а аспірант продовжить нести службу в лавах ЗСУ.
