Атака на енергетичний об’єкт ДТЕК у Бориспільському районі Київщини 17 листопада стала вже другою за місяць. Це не просто рядок у ранковому зведенні. За кожним таким ударом стоїть конкретна правова кваліфікація – і цілком реальна відповідальність, про яку варто говорити вголос.
Розберімося без емоцій: що саме захищає закон, коли йдеться про енергетику, і чому удари по ній не списують на супутні втрати.
Що сталося 17 листопада
Російські війська завдали удару по одному з важливих енергетичних об’єктів компанії ДТЕК у Бориспільському районі. Про це повідомила пресслужба компанії. Ця атака на енергетичний об’єкт ДТЕК – вже друга за місяць: раніше пошкоджень зазнав ще один важливий об’єкт у Київській області.
Далі починається рутина, яку майже ніхто не бачить ззовні. Енергетики чекають дозволу від Державної служби з надзвичайних ситуацій і від військових. Без цього оглянути обладнання неможливо. Як тільки стане безпечніше, фахівці почнуть відновлювальні роботи.
Тієї ж ночі Росія атакувала Київ, а вранці завдала по столиці удару балістикою. Мер Віталій Кличко повідомив про влучання в Північний і Південний мости та про перебої з водою й теплом у місті.
Енергетичний об’єкт – це цивільна ціль?
Тут важливий момент, який часто плутають. Сам факт, що об’єкт належить до інфраструктури, не робить його автоматично військовою ціллю.
Стаття 52 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій 1949 року каже прямо: цивільні об’єкти атакувати не можна. Військовими цілями вважають лише ті, чиє знищення дає конкретну військову перевагу. Підстанція, яка дає світло лікарням і тепло в оселі, такої переваги не дає.
Питання не в тому, стратегічний об’єкт чи ні. Питання в тому, чи є він військовою ціллю за визначенням протоколу. І чи врахував той, хто запускав ракету, скільки цивільних постраждає.
Женевські конвенції: чотири норми, які працюють разом
Кілька статей у таких справах цитують найчастіше.
- Стаття 54 Додаткового протоколу I захищає об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення: питну воду, запаси їжі, посіви, худобу, іригаційні споруди. Знищувати їх заборонено.
- Стаття 56 бере під окремий захист установки з небезпечними силами: греблі, дамби, атомні станції. Атака на них може вивільнити неконтрольовану руйнівну силу.
- Стаття 51 забороняє невибіркові удари. Якщо засіб ураження не дозволяє відрізнити військову ціль від цивільної, його використання неприпустиме.
- Стаття 58 вимагає від нападника запобіжних заходів: перевірити ціль, вибрати засоби з найменшим ризиком для цивільних, завчасно попередити населення.
Уявіть, що хтось б’є по будинку, бо на даху стояв один солдат. Формально ціль військова. Але якщо під дахом живуть двадцять родин, удар неприпустимий – шкода явно непропорційна перевазі. Приблизно так працює і пропорційність у статті 51.
Римський статут: два склади злочину
Міжнародний кримінальний суд дивиться на такі епізоди крізь призму статті 8 Римського статуту. Нас цікавлять дві норми.
Перша – підпункт i пункту b частини другої статті 8: умисне скерування ударів проти цивільних об’єктів. Доводити масштаб наслідків тут не потрібно. Достатньо показати, що ціль була цивільною, а нападник це розумів.
Друга – підпункт iv тієї ж частини: умисний запуск атаки із знанням, що вона спричинить надмірні втрати серед цивільних або пошкодження цивільних об’єктів порівняно з очікуваною військовою перевагою. Тут рахують кожен мегават, кожну добу без тепла, кожну людину, яка залишилась у холодній квартирі.
Показово, що саме удари по електроінфраструктурі стали однією з підстав для ордерів МКС у червні 2024 року. Судді побачили в цьому не тактику, а склад злочину. І саме тому атака на енергетичний об’єкт ДТЕК не виглядає чимось другорядним на тлі обстрілів житлових кварталів.
Що каже український Кримінальний кодекс
Національне право тут не мовчить. Стаття 437 КК України охоплює планування, підготовку й ведення агресивної війни. Стаття 438 – порушення законів та звичаїв війни. Санкції там серйозні, аж до довічного позбавлення волі.
Ключовий момент: до цих складів не застосовують давність. Через десять чи двадцять років питання, хто саме віддав наказ, усе одно має сенс. Це принципово, бо розслідування воєнних злочинів майже ніколи не буває швидким.
До того ж українські суди вже напрацювали практику, коли сам факт удару по цивільній інфраструктурі кваліфікують як порушення законів та звичаїв війни. Доводити чийсь особистий мотив при цьому не потрібно – достатньо самого характеру дій.
Мости Києва: чому тут усе складніше
З ударами по Північному та Південному мостах ситуація юридично тонша. Мости – це об’єкти подвійного призначення. Цивільні машини їздять ними щодня, але ними ж можна перевозити техніку й боєприпаси.
Коли мостом справді користуються для військових потреб, він може стати військовою ціллю. Але навіть тоді діють дві вимоги: пропорційність і запобіжні заходи. Удар у ранкову годину, коли на мосту й під ним найбільше людей, виправдати майже неможливо.
До того ж пошкоджений міст зупиняє рух швидкої допомоги, комунальників, пожежних. Це вже не абстрактна шкода, а цілком конкретний вплив на цивільне життя.
Відшкодування: як шукати гроші
Гроші за зруйноване шукають у кілька паралельних треків.
- Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації, створений під егідою Ради Європи. Заяви від постраждалих приймають із квітня 2024 року.
- Для житла працює закон 2923-IX, який дозволяє отримати компенсацію через державну програму.
- Юридичні особи, як оце ДТЕК, фіксують збитки окремо й готують позови, зокрема в іноземних юрисдикціях.
Складність не в тому, щоб довести факт удару. Складність у тому, щоб мати повний і задокументований перелік втрат: обладнання, недовідпущена електроенергія, зірвані ремонти, витрати на аварійні бригади.
Чому енергетики чекають дозволу
Повернімося до тієї деталі з повідомлення ДТЕК. Фахівці не починають огляд, поки ДСНС і військові не підтвердять безпеку. Це не формальність, а прямий наслідок норм міжнародного права.
Норма статті 58 Додаткового протоколу I зобов’язує сторони зводити до мінімуму небезпеку для цивільних. Тому робота аварійних бригад на щойно обстріляному об’єкті – це зона особливого ризику. Може бути друга хвиля ударів, можуть залишатися нерозірвані боєприпаси.
Ось чому відновлення завжди відстає від руйнування на кілька годин, а іноді й днів. Юридично ця пауза виправдана, навіть якщо виглядає болісно довгою.
Що можна зробити вже зараз
Якщо ви стали свідком удару або постраждали самі, найкорисніше – зафіксувати все, поки сліди свіжі. Фото, відео з часом зйомки, свідчення сусідів, перелік пошкодженого майна. Ці дрібниці потім важать більше, ніж емоційний опис.
Наступний крок – заява до поліції або через портал постраждалих. Кожен задокументований епізод рано чи пізно лягає в основу справи. Пропущений не лягає ніколи.
Для бізнесу логіка та сама, лише масштаб інший: інвентаризація, оцінка збитків, збереження первинних документів. У юридичних департаментів великих компаній ця робота вже налагоджена. У приватного підприємця таких юристів зазвичай немає, тому папку з доказами доводиться збирати самотужки – і робити це варто того ж дня, а не колись потім.