Уявіть: ви пенсіонер, живете на тимчасово окупованій території, і єдине джерело доходу — пенсія, яка приходить на картку. А потім раптом банк заблокував рахунок. Не попередив, не пояснив причин. Саме в такій ситуації опинилася жінка, чию справу розглядав Верховний Суд у липні 2026 року (справа № 331/194/25).
Історія ця — не просто про одну людину. Вона про те, де проходить межа між обов’язком банку захищати кошти клієнта та правом людини розпоряджатися власними грошима. Давайте розберемося, що сталося і чому суд ухвалив саме таке рішення.
Що трапилося: пенсіонерка, банк і заблокований рахунок
У січні 2025 року жінка звернулася до суду з позовом проти АТ «Ощадбанк». Вона — пенсіонерка за віком, внутрішньо переміщена особа, отримує пенсію через Ощадбанк. У квітні 2024 року банк без попередження встановив ліміти на видаткові операції за її рахунком і заблокував доступ до особистого кабінету в системі «Ощад 24/7».
Жінка намагалася з’ясувати причини через службу підтримки — там підтвердили факт обмежень, але пояснювати підстави відмовилися. Порадили звернутися до відділення банку особисто. Проблема в тому, що вона перебуває на тимчасово окупованій території і фізично не може прийти у відділення.
У червні 2024 року вона подала скаргу на електронну пошту банку з електронним цифровим підписом. У відповідь банк знову запропонував з’явитися особисто з паспортом та ідентифікаційним кодом. Позивачка наголошувала: інших джерел доходу вона не має, а блокування рахунку ставить її у загрозливе становище.
Вона просила суд зобов’язати банк відновити обслуговування карток, зняти всі обмеження та повернути доступ до веббанкінгу.
Чому банк пішов на блокування: позиція Ощадбанку
Тут важливий момент. У квітні 2024 року банк отримав лист від слідчого управління поліції в Донецькій області. До листа додавалася постанова прокуратури про тимчасовий доступ до документів у межах кримінального провадження № 42024050000000178 за частиною другою статті 190 Кримінального кодексу України (шахрайство).
Суть кримінальної справи: невідомі особи отримують пенсійні виплати громадян, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, на підставі підроблених довіреностей. У переліку таких громадян фігурувала й наша позивачка.
Банк, отримавши цю інформацію, діяв як суб’єкт первинного фінансового моніторингу. Його логіка була такою: є обґрунтована підозра, що картка клієнта може перебувати в користуванні третіх осіб. Тому — тимчасові обмеження до моменту, поки клієнтка особисто не підтвердить свою особу у відділенні.
Ключове: банк не розривав договір і не закривав рахунок. Він лише обмежив видаткові операції та попросив пройти фізичну ідентифікацію.
Що вирішили суди: апеляція сказала «так», Верховний Суд — «ні»
Суд першої інстанції (Олександрівський районний суд м. Запоріжжя) у жовтні 2025 року відмовив у задоволенні позову. Аргумент: банк мав право встановити обмеження, а позивачка не довела неправомірності таких дій. До того ж вона особисто не з’явилася для ідентифікації.
Апеляційний суд у лютому 2026 року це рішення скасував. Визнав дії банку незаконними, зобов’язав відновити обслуговування рахунків і доступ до «Ощад 24/7». Мотивація: банк не надав доказів того, що вживав заходів для ідентифікації клієнтки, не повідомив причини блокування, а його право на розірвання договору не є абсолютним.
І ось тут у гру вступив Верховний Суд. Касаційну скаргу подав Ощадбанк, і вона була задоволена.
Чому Верховний Суд став на бік банку
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду звернула увагу на те, що апеляційний суд припустився суттєвої помилки. Він аналізував ситуацію так, ніби банк розірвав договір із клієнткою. Але ж Ощадбанк нічого не розривав — він лише тимчасово обмежив видаткові операції до проходження ідентифікації.
А тепер — ключове. Згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», банк як суб’єкт первинного фінансового моніторингу має право — і навіть зобов’язаний — вживати заходів при виникненні підозр.
У цій справі підозри були більш ніж обґрунтованими. По-перше, кримінальне провадження про шахрайство з пенсійними виплатами — це не абстрактна гіпотеза, а реальна справа з конкретним переліком осіб. По-друге, позивачка дійсно перебувала на окупованій території, що ускладнювало перевірку актуальності її даних. По-третє, у матеріалах справи фігурувала довіреність на ім’я третьої особи, а саме через підроблені довіреності, за версією слідства, і відбувалося шахрайство.
Верховний Суд наголосив: обмеження мають тимчасовий характер. Як тільки клієнтка пройде особисту ідентифікацію у відділенні банку — обслуговування буде відновлено. А вона цього не зробила.
Крім того, Суд послався на аналогічну справу № 204/6300/24, де за тих самих обставин і з тим самим банком уже було ухвалено подібне рішення. Судова практика з цього питання є сталою.
Що це означає для звичайної людини
Постанова Верховного Суду у справі № 331/194/25 розставляє важливі акценти. Коли банк заблокував рахунок — це неприємно, іноді навіть страшно. Але не завжди таке блокування є свавіллям.
Якщо у банку є документально підтверджені підстави підозрювати, що вашою карткою користуються сторонні особи, він має право тимчасово обмежити операції. Особливо коли йдеться про кримінальне провадження щодо шахрайства. Це не розірвання договору, а запобіжний захід.
Водночас банк не може просто мовчки заблокувати рахунок і нічого не пояснювати. Він зобов’язаний повідомити клієнта і запропонувати шлях вирішення — у цьому випадку особисту ідентифікацію.
Чесно кажучи, ситуація справді непроста. З одного боку — пенсіонерка без доступу до власних грошей. З іншого — банк, який намагається запобігти шахрайському зняттю коштів. Верховний Суд визнав, що в цих конкретних обставинах дії банку були виправданими, а рішення суду першої інстанції — законним.
Окремо Суд вирішив питання судових витрат. Оскільки позивачка як споживач банківських послуг звільнена від сплати судового збору, а банк виграв справу, то 5 813,76 грн судового збору, сплаченого Ощадбанком за подання касаційної скарги, мають бути компенсовані банку за рахунок держави.
