Тимчасова слідча комісія Верховної Ради оприлюднила звіт, у якому жорстко розкритикувала практику проведення мобілізаційних заходів і запропонувала конкретні зміни. Йдеться про проєкт постанови №15332 – документ, який парламент має взяти до відома, а разом із ним і рекомендації, що можуть серйозно вплинути на роботу груп оповіщення по всій країні.
Давайте розберемося, що саме виявила комісія за пів року своєї роботи і які нововведення чекають на ТЦК та СП.
Що встигла комісія за шість місяців
Масштаб роботи вражає навіть без заглиблення в деталі. За звітний період ТСК провела 20 засідань, три наради і заслухала понад 70 представників різних органів – від державної влади до пересічних громадян. Ухвалено 9 рішень, направлено понад 60 запитів.
Для якісного супроводу розслідувань створили Експертну раду з 18 фахівців, а також три робочі групи за ключовими напрямами: оборона, антикорупційне законодавство і права людини. Тобто підхід – системний, а не «для галочки».
Але найцікавіше – це не статистика засідань, а те, що саме побачила комісія, коли взялася за аналіз реальної практики мобілізаційних заходів.
Балаклави, шарфи-труби і «погодні умови»
Одне з перших питань, яким зайнялася ТСК, – це закриті обличчя представників ТЦК та поліцейських під час роботи з цивільними. Комісія переглянула десятки відео із соцмереж, медіа та звернень громадян. Картина вийшла невтішна: на багатьох записах обличчя посадовців або повністю закриті балаклавами, або частково приховані шарфами-трубами.
Тут важливий момент – річ не просто в естетиці. Закрите обличчя унеможливлює ідентифікацію людини, якщо її дії згодом доведеться оскаржувати. Крім того, це викликає цілком зрозумілий психологічний супротив: погодьтеся, спілкуватися з людиною без обличчя – то ще те задоволення. І це прямо суперечить принципу відкритості державних органів.
Керівники ТЦК під час заслуховування дружно запевняли: балаклави – це не наша практика, а шарфи-труби призначені виключно для захисту від холоду чи вітру. Комісія, схоже, сприйняла ці пояснення скептично – інакше навіщо було б виносити це питання окремим блоком у звіті?
Чому бодікамери не рятують ситуацію
Окремий великий розділ звіту присвячено відеофіксації. І ось тут спливає чимало проблем, про які ви, можливо, навіть не здогадувалися.
Для початку – трохи статистики від Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця. Кількість звернень громадян щодо дій представників ТЦК та СП зростає просто шаленими темпами:
- 2022 рік – 18 звернень;
- 2023 рік – 514 звернень;
- 2024 рік – 3 319 звернень;
- 2025 рік – 6 014 звернень.
Найчастіше скаржаться на порушення процедур військового обліку, незаконне затримання, обмеження свободи пересування та неправомірні дії груп оповіщення. І от що цікаво: бодікамери, які мали б стати інструментом контролю і захисту обох сторін, на практиці працюють із суттєвими прогалинами.
Проблема перша: обліку порушень просто не існує
Національна поліція відверто зізналася: окремого обліку службових розслідувань через вимкнені або відсутні бодікамери не ведеться. Тобто навіть якщо камера «випадково» не працювала під час конфліктної ситуації – це не фіксується як окремий інцидент.
Міноборони, щоправда, надало інформацію про службові розслідування в різних областях. А Волинський обласний ТЦК повідомив аж про 16 протоколів за недбале ставлення до військової служби – і це лише після того, як використання бодікамер стало обов’язковим.
Проблема друга: відеозапис можна законно припинити
В Інструкції Міноборони є норма, яка дозволяє вимикати камеру, якщо в кадр можуть потрапити військові об’єкти або інформація з обмеженим доступом. Звучить логічно, правда ж?
Але комісія звернула увагу, що формулювання настільки широке, що під нього можна підвести будь-що. І цілком імовірно, що цією нормою користуються не для захисту державної таємниці, а щоб приховати протиправні дії.
Проблема третя: доставлення без запису
Коли поліцейські й затримана особа переміщуються різними транспортними засобами, безперервна відеофіксація фактично зникає. Більше того, бодікамера фіксує лише те, що перед носієм, і не здатна охопити всю ситуацію всередині салону авто. А саме там часто й трапляються найбільш спірні моменти.
Проблема четверта: 30 днів – і запис зник
Чинна інструкція Міноборони вимагає зберігати записи з бодікамер лише 30 днів. З одного боку, це зрозуміло – обсяги відео величезні. Але з іншого – поки скарга дійде, поки її зареєструють, поки почнуть розглядати, поки адвокат надішле запит… 30 днів спливають непомітно. І от ви вже не можете довести, що саме відбувалося під час тих самих мобілізаційних заходів, бо відео автоматично видалилося.
Комісія побачила цю проблему і запропонувала конкретне рішення.
Що пропонує ТСК: п’ять конкретних рекомендацій
Комісія не просто описала проблеми, а й сформулювала чіткі пропозиції. Ось ключові з них.
- Перше – повна заборона на роботу груп оповіщення без справних бодікамер та засобів зчитування електронних військово-облікових документів. Іншими словами: немає камери – немає мобілізаційних заходів.
- Друге – обов’язкова безперервна відеофіксація для всіх представників ТЦК, СП і поліцейських під час будь-яких дій із цивільними. Жодних «вибачте, акумулятор сів» чи «тут військовий об’єкт поруч».
- Третє – обладнання всіх транспортних засобів, якими перевозять військовозобов’язаних, камерами всередині салону. Без сліпих зон.
- Четверте – збільшення строку зберігання записів із бодікамер з 30 до 90 днів. Це дасть більше часу для оскарження і перевірок.
- І п’яте – запровадження окремого обліку службових розслідувань щодо випадків, коли бодікамер не було, їх вимкнули або записи загадково зникли.
Цікаво, що комісія наголосила: значна частина зібраних матеріалів ще опрацьовується, остаточні висновки попереду. Тому ТСК просить парламент не просто взяти звіт до відома, а й продовжити її роботу на весь строк, визначений постановою про створення.
І це, мабуть, хороший знак – коли комісія не поспішає з гучними заявами, а методично збирає докази і пропонує виважені рішення. Залишається лише дочекатися, як на ці рекомендації відреагує парламент і чи справді групи оповіщення почнуть працювати по-новому.
