Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради роз’яснила, чи має право профспілка вимагати звільнення керівника підприємства. Підставою для цих пояснень стала свіжа постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі №359/8573/20. Судді поставили крапки над «і» в тому, як слід застосовувати статтю 45 Кодексу законів про працю України. І, як виявилося, нюансів там значно більше, ніж здається на перший погляд.
Давайте розберемося, що це за механізм. Стаття 45 КЗпП – це особливий інструмент, який дозволяє профспілці не просто просити власника переглянути дії директора, а вимагати його звільнення. Але така вимога не може бути голослівною. Вона стосується виключно ситуацій, коли керівник порушує законодавство про працю, про колективні договори або Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Це не інструмент для зведення особистих рахунків і не важіль тиску на роботодавця. Суд прямо наголосив: формальний чи незначний промах не стане підставою для того, щоб профспілка вимагала звільнення керівника.
Перше, що варто знати: будь-яка первинна профспілкова організація має право самостійно ініціювати таке звільнення. І не має значення, чи входить вона до спільного представницького органу, чи брала участь в укладенні колективного договору. Усі профспілки рівні у своїх правах, і цей принцип закріплений у Конституції. Тому навіть найменший осередок може подати обґрунтовану вимогу, якщо вважає, що дії керівника порушують закон.
А кого саме захищає профспілка, коли вимагає звільнення? Тут важливий момент: не тільки своїх членів. Суд підкреслив, що в такій ситуації йдеться про колективні інтереси всіх працівників підприємства. Іншими словами, організація діє в інтересах усього трудового колективу, незалежно від профспілкового членства. Тому й відповідальність на ній лежить висока – треба довести, що порушення справді істотне та зачіпає права багатьох людей.
Коли профспілка вирішує діяти, вона повинна підготувати детально обґрунтовану вимогу. Просто написати «ми вимагаємо звільнити директора» недостатньо. Потрібні конкретні факти порушень, підкріплені доказами. Суд зазначив, що саме профспілка має довести наявність законних підстав. Це схоже на те, як роботодавець доводить правомірність звільнення звичайного працівника. Без доказової бази вся історія ризикує перетворитися на так званий «соціальний шантаж», а це Верховний Суд однозначно заборонив.
Чи може власник або сам керівник якось захиститися? Так, і це ще один ключовий висновок. Рішення профспілки не остаточне. Керівник або власник мають повне право оскаржити його в суді. Як тільки подано позов, виконання вимоги зупиняється до ухвалення судового рішення. Таким чином, жодної автоматичної відставки не відбувається – останнє слово завжди залишається за Фемідою.
Тепер увага: як суди оцінюють саме порушення? Верховний Суд пояснив, що будуть перевіряти не тільки законність і обґрунтованість вимоги, а й істотність порушення. Окрім того, суд обов’язково врахує баланс інтересів між працівниками, власником і керівником. Тобто навіть якщо формально стаття 45 КЗпП дає право вимагати звільнення, суд дивитиметься, чи справді проступок керівника є настільки серйозним, щоб позбавити його посади.
Комусь може здатися, що це надто складна конструкція. Але насправді вона захищає всіх: працівників – від свавілля директора, а самого директора – від необґрунтованих атак. До речі, уявімо ситуацію. Керівник затримав виплату зарплати на один день через технічний збій у банку. Чи можна через це вимагати його звільнення? Очевидно, що ні – порушення є, але воно неістотне і не має характеру системного нехтування законом. Суд саме такі випадки й має на увазі, коли говорить про формальні чи незначні порушення.
Водночас, якщо керівник свідомо ігнорує вимоги колективного договору, не проводить індексацію зарплат або перешкоджає діяльності профспілки, вимагати звільнення можна і потрібно. Але знову ж таки – з детальним обґрунтуванням. Профспілка має зібрати документи, свідчення, накази – усе, що підтвердить: порушення справді серйозне і шкодить колективу.
Таким чином, стаття 45 КЗпП не дає профспілці безумовного права миттєво позбутися неугодного керівника. Це виключний правовий механізм, який працює лише тоді, коли порушено трудове законодавство чи закони про колдоговори та профспілки. Усі рішення проходять судовий контроль, і суд ретельно зважує законність, обґрунтованість та істотність порушення.
