Українська армія шукає способи замінити мобілізацію – принаймні частково. Розвиток бойових дронів і роботизованих комплексів, а також залучення іноземних добровольців уже зараз розглядають як інструменти, що здатні зменшити навантаження на систему комплектування. Але чи зможуть ці рішення швидко дати результат? Давайте розберемося спокійно, без ілюзій.
Дрони та роботи: менше людей на окремих ділянках
Почнемо з технологій. Експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна» Богдан Попов в ефірі «Київ 24» пояснив: активне використання безпілотних систем і роботизованих платформ може суттєво скоротити потребу в особовому складі – але не на всьому фронті одразу.
Уявіть собі ділянку, де логістику, розвідку й навіть вогневе ураження беруть на себе дрони. Людей там справді треба менше. Колеса і гвинти замість піхотинця – це звучить майже як фантастика, однак війна показала, що безпілотники вже закривають величезний обсяг роботи. Водночас на штурмових напрямках, у ближньому бою, в окопах і під час зачистки – жодна машина поки що людину не замінить. Тобто повністю замінити мобілізацію самі дрони не зможуть. Вони радше вивільняють ресурс, дозволяючи використовувати його точково.
Попов наголошує на цьому прямо: «Дрони та роботизовані комплекси можуть суттєво зменшити потребу в піхоті, але не замінять її повністю». І це ключове обмеження, яке варто тримати в голові, коли чуємо про «технологічний прорив».
Іноземні добровольці: мовне питання та інфраструктура
Другий шлях, здатний знизити залежність від призову, – рекрутинг іноземців. Світова практика знає приклади, коли професійна армія формується значною мірою з громадян інших країн. Для України це не екзотика, а цілком реальний додатковий ресурс.
Але тут є свій підводний камінь. Щоб якісно навчати та керувати підрозділами з іноземців, потрібні офіцери, які вільно володіють мовами новобранців. Без цього жодна мотивація не спрацює – бойовий підрозділ мусить розуміти командира з півслова. Богдан Попов підкреслює: «Ще один шлях – рекрутинг іноземців, для чого Україні потрібні офіцери зі знанням мов». І мова не лише про англійську. Іноземні добровольці їдуть із різних куточків світу, тому інфраструктура мовної підготовки самих офіцерів – окреме завдання на майбутнє.
Крім мови, треба створювати зрозумілу систему контрактування, соціальних гарантій, логістики, адаптації. Усе це потребує часу і грошей.
Чому швидко не вийде
Обидві стратегії – і технологічна, і кадрова – не спрацюють за кілька місяців. Попов застерігає: «Обидві стратегії потребують років, а не кількох місяців». Виробництво дронів, розробка роботизованих комплексів, навчання операторів, створення мовних шкіл для офіцерів – усе це довгі проєкти.
Це не означає, що від ідеї варто відмовитися. Навпаки – саме зараз закладається фундамент армії майбутнього, де можна буде поступово зменшити обсяги мобілізації. Але поки що суспільству варто сприймати ці кроки як довгострокову підготовку, а не миттєве вирішення кадрового голоду.
Тут важливий момент: замінити мобілізацію чимось одним і швидко неможливо в принципі. Технології і рекрутинг іноземців – це інструменти, які дають простір для маневру, але не скасовують потребу в людях. Просто з часом ця потреба може стати менш гострою, а система – гнучкішою.
Коли говорять про альтернативи призову, завжди хочеться почути прості й готові рецепти. На жаль, війна таких не пропонує. Але розуміння реальних строків і обмежень допомагає рухатися вперед без зайвих розчарувань. Дрони зменшують ризики для піхоти вже зараз, а програми для іноземних рекрутів поступово набирають обертів. Можливо, через кілька років ми справді побачимо іншу картину мобілізації.
