В Держпраці надали роз’яснення щодо гарантій для мобілізованих працівників, зокрема, й щодо прав тих військовослужбовців, яких під час служби визнано безвісти зниклими.
Стаття 119 Кодексу законів про працю України, встановлює, що за військовослужбовцями під час особливого періоду зберігаються місце роботи та посада на підприємстві, в установі, організації чи у ФОП. Норма ст. 119 КЗпП поширюється на всіх військовослужбовців – мобілізованих, контрактників, резервістів, включно з тими військовими хто отримав поранення, перебуває на лікуванні, у полоні або визнаний безвісно відсутнім.
На час проходження військової служби цим працівникам платить не роботодавець, ці працівники отримують грошове забезпечення з Держбюджету відповідно до Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з цим, такі гарантії не поширюються на осіб цивільного захисту, посадовців місцевого самоврядування після завершення строку їхніх повноважень, а також військовослужбовців, засуджених за злочини проти встановленого порядку несення служби.
І відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП роботодавець має зберігати місце роботи і посаду за мобілізованим до його повернення (демобілізації).
Припинення трудових відносини можливе у разі смерті працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (за умови надання документальних підтверджень – рішення суду) проводиться роботодавцем на підставі п. 8-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.
