Відповідно до законодавчого визначення за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, на заміну чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст.744 ЦК України).
Вигоди укладення договору довічного утримання:
Для однієї зі сторін договору, вчинення такого правочину є одним із шляхів вирішення потреби в отриманні належного рівня матеріального забезпечення та належного догляду.
Для іншої сторони – договір довічного утримання є способом набуття права власності на нерухоме майно в обмін на свої зусилля, час та кошти, які будуть вкладені в догляд за відчужувачем майна.
Отже – вигоди від цього правочину може отримати кожна зі сторін.
Особливості та ризики договору довічного утримання:
Право власності набувача є обмеженим, бо він не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
Якщо майно, яке передане за договором довічного утримання знищено чи пошкоджено, це НЕ є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед відчужувачем, тобто, якщо, до прикладу, війна зруйнувала нерухомість, яку мав отримати доглядач після смерті особи, якій він надає утримання та догляд, він все одно зобов’язаний продовжувати надавати утримання.
У разі неналежного або невиконання виконання набувачем обов’язків довічного утримання/догляду договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений.
Договір довічного утримання припиняється зі смертю відчужувача. Тільки після цього моменту право власності на майно повністю переходить до набувача.
