Договір позики – це правочин, за яким позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками. У свою чергу, позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або таку ж кількість речей того самого роду та якості.
Договір позики вважається укладеним з моменту фактичної передачі грошей чи речей (ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Форма договору позики
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо:
- сума позики перевищує у 10 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
- позикодавцем є юридична особа – незалежно від суми, яка позичається (ч. 1 ст. 1047 ЦК).
Правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у документі або кількох документах, зокрема в електронному вигляді, у листах чи телеграмах.
Договір повинен бути підписаний сторонами.
Якщо правочин укладає юридична особа, від її імені договір підписують уповноважені особи, визначені установчими документами, довіреністю або законом.
Якщо фізична особа не може підписатися через хворобу чи фізичну ваду, за її дорученням у її присутності текст підписує інша особа (стаття 207 ЦК).
Нотаріальне посвідчення договору позики не є обов’язковим, але може бути здійснене за бажанням сторін.
Оформлення розписки в підтвердження позики
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути подана розписка позичальника або інший документ, який підтверджує факт передачі позики (ч. 2 ст. 1047 ЦК).
Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року у справі №161/11436/21 зазначив, що договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, а розписка позичальника підтверджує не лише укладення договору, а й факт передачі коштів.
Датою укладення договору вважається момент передачі грошей або речей, який може не збігатися з датою складання розписки, однак розписка завжди видається після отримання коштів.
Таким чином, розписка про отримання грошей у борг є документом, який:
- підтверджує факт укладення договору позики;
- фіксує зміст домовленостей сторін;
- засвідчує передачу конкретної грошової суми або речей позичальнику.
Що варто вказати у розписці
Форма розписки законом не встановлена, однак для уникнення спорів у майбутньому рекомендується зазначити такі дані:
- Дату та місце складання документа;
- ПІБ, паспортні дані та адреси позикодавця і позичальника;
- Предмет позики — грошові кошти (зазначити суму цифрами та словами, валюту) або речі (вказати найменування, кількість, вагу, міру тощо);
- Суму боргу;
- Строк і спосіб повернення коштів чи речей;
- Умови передачі позики – підтвердження, що гроші або речі фактично отримані;
- Можливі санкції за порушення строків повернення.
У кінці розписки сторони ставлять свої підписи.
Нотаріальне посвідчення: хоча законодавство не вимагає нотаріального посвідчення, це значно підвищує юридичну силу документа та захист прав сторін, особливо у разі виникнення спорів.
