Дохід ФОП від договору позички – тема, яка регулярно викликає паніку серед підприємців. Хтось бере в безоплатне користування приміщення, хтось – техніку, хтось – автомобіль. І одразу виникає питання: а чи не доведеться включати вартість цього чужого майна до бази єдиного податку? Давайте розберемося спокійно, крок за кроком.
Що взагалі відбувається за договором позички
Стаття 827 Цивільного кодексу України описує позичку досить просто. Одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати іншій стороні (користувачу) річ для користування на певний строк.
Ключових ознак тут три:
- користування саме безоплатне;
- річ треба повернути – ту саму, а не аналогічну;
- право власності не переходить до користувача.
Інакше кажучи, ви отримуєте не майно, а право ним тимчасово користуватися. Це як узяти в сусіда перфоратор, щоб повісити полицю: інструмент ваш лише на кілька годин, а потім повертається власникові в тому ж стані. Ніхто ж не платить податок за те, що подержав чужий перфоратор?
Що закон вважає доходом єдинника
Тепер про податковий бік справи. Пункти 292.1 і 292.3 Податкового кодексу України визначають, що саме потрапляє до доходу підприємця на єдиному податку.
Доходом є кошти, отримані протягом звітного періоду:
- у грошовій формі (готівка чи безготівка);
- у матеріальній або нематеріальній формі, причому перелік таких випадків чітко визначений у пункті 292.3 ПКУ.
А що до доходу не входить? Пасивні доходи – проценти, дивіденди, роялті. Страхові виплати та відшкодування. Бюджетні гранти. І доходи від продажу рухомого чи нерухомого майна, яке належить вам як фізособі та використовується в господарській діяльності.
Окремо ПКУ згадує про вартість безоплатно отриманих товарів, робіт і послуг. Їх включають до суми доходу за звітний період. Тут важливий момент, на якому всі зазвичай і спотикаються.
Які товари вважаються безоплатно отриманими
Пункт 292.3 ПКУ дає визначення. Безоплатно отриманими вважаються товари, роботи й послуги, надані ФОП:
- за письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, за якими не передбачено ні компенсації, ні повернення;
- а також товари, передані на відповідальне зберігання і фактично використані підприємцем.
Бачите ключове слово? «Не передбачено повернення». Саме воно відділяє дохід від його відсутності.
Логіка законодавця тут проста. Держава оподатковує те, що вас фактично збагатило безповоротно. Якщо ви отримали щось і не мусите віддавати – це економічна вигода. А якщо мусите повернути, то жодного збагачення немає, є лише тимчасове користування.
Чому позичка не створює доходу
Повертаємося до договору позички. За ним майно передається у користування, а не у власність. Договір прямо передбачає повернення речі позичкодавцю. Право власності до підприємця не переходить взагалі.
Що це означає на практиці? Вартість майна, переданого за договором позички, не підпадає під визначення безоплатно отриманих товарів у розумінні пункту 292.3 ПКУ. Причина проста – існує обов’язок повернути річ.
ФОП отримує право тимчасового користування, а не безповоротне збагачення. Тому дохід ФОП від договору позички не виникає, і включати вартість такого майна до бази єдиного податку не потрібно.
Кстати, цей підхід стосується будь-якого майна. Приміщення, обладнання, транспорт, інструменти – якщо є обов’язок повернути, оподатковувати нічого. Хіба не логічно?
Де межа: коли дохід все ж з’явиться
Тут важливий момент, який варто тримати в голові. Все змінюється, якщо за договором майно передається без обов’язку повернення або з компенсацією з вашого боку. Тоді це вже не позичка, а інша конструкція, і питання про дохід ФОП від договору позички просто не стоїть – там працюють зовсім інші правила.
Другий нюанс – відповідальне зберігання. Пункт 292.3 ПКУ прямо каже: якщо товари передані на відповідальне зберігання і підприємець їх фактично використав, їх вартість стає доходом. Але це не про позичку. За зберіганням річ лежить і чекає власника, а за позичкою ви нею користуєтеся на законних підставах і мусите повернути.
Третій ризик – перекваліфікація договору. Якщо на папері позичка, а насправді річ залишається у вас назавжди, повертати її ніхто не планує, строк не визначений, а відносини нагадують подарунок – податківці можуть подивитися на ситуацію інакше. І тут уже доведеться доводити свою правоту.
Як себе захистити
Практичних кроків небагато, але вони варті уваги.
- Укладайте договір позички письмово – з чітким строком і прямо зафіксованим обов’язком повернути річ.
- Складайте акт приймання-передачі, а потім і акт повернення майна.
- Опишіть річ детально – щоб було зрозуміло, що повертається саме вона.
- Зберігайте підтвердження, що користування справді безоплатне і ви не платите власникові нічого.
Оформлені документи – це ваша страховка. Вони показують, що конструкція реальна, а не вигадана для прикриття безповоротного отримання майна.
Ще одне питання, яке часто виникає: а якщо позичкодавець – теж підприємець або пов’язана особа? Для самої кваліфікації доходу це нічого не змінює. Обов’язок повернути річ залишається, отже, безоплатно отриманого товару немає. Але такі відносини традиційно привертають більше уваги, тож документи мають бути бездоганними.
Що з вартістю користування
Окремо варто згадати ще одну площину. Навіть якби хтось спробував порахувати, скільки коштувало б орендувати таку саму річ, ПКУ не вимагає включати до доходу єдинника гіпотетичну вигоду від безоплатного користування. Оподатковується отримане, а не те, що могло бути отримано. Уявна економія на оренді – не дохід у розумінні пункту 292.1 ПКУ.
Тому дохід ФОП від договору позички не виникає ні у вигляді вартості майна, ні у вигляді різниці між ринковою ціною оренди та нулем. Позиція тут стабільна: немає переходу власності й немає безповоротності – немає й об’єкта оподаткування.
Якщо ви все оформили належним чином, спати можна спокійно. Єдиний податок рахується з реальних надходжень, а чуже майно, яке ви просто використовуєте й обіцяли повернути, доходом не стає.
