Фактична перевірка АЗС може скінчитися для підприємця штрафом у сотні тисяч гривень – але лише тоді, коли податкова доведе порушення. В іншому разі суд стає на бік бізнесу, і свіжий приклад тому – постанова Верховного Суду від 6 травня 2026 року у справі №460/13194/24. Підприємець із Рівненщини домігся скасування санкцій на суму понад 625 тисяч гривень, і ця історія варта уваги кожного, хто торгує пальним.
Давайте розберемося, що саме сталося і чому доводи контролюючого органу розсипалися в апеляції та касації.
Як усе починалося: виїзд без попередження
У червні 2024 року Головне управління ДПС у Рівненській області провело фактичну перевірку на акцизному складі фізичної особи-підприємця – автозаправній станції, де здійснювалася роздрібна торгівля пальним. Підстава – підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, який дозволяє такі перевірки без попередження, зокрема щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
За результатами інспектори склали акт і зафіксували одразу кілька порушень: відсутність належного обліку товарних запасів, брак журналу обліку надходження нафтопродуктів за формою 13-НП, непідключення рівнемірів до консолі та нібито відсутність документів про повірку витратоміра-лічильника. На підставі цього акта податкова винесла два повідомлення-рішення: одне на 24 000 гривень (з яких 20 000 – штраф за «необладнання» резервуарів), друге – на 605 332,95 гривні за порушення правил обліку.
Підприємець із такими висновками не погодився і пішов до суду.
Що вирішив окружний суд – і чому апеляція пішла іншим шляхом
Рівненський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив. Логіка була простою: під час перевірки ФОП не надав документів про повірку витратоміра-лічильника, а форма обліку та журнал 13-НП, на думку суду першої інстанції, були сформовані вже після візиту інспекторів.
Проте Восьмий апеляційний адміністративний суд поглянув на ситуацію інакше. Він частково задовольнив позов і скасував обидва оскаржувані рішення – як штраф на 20 000 гривень, так і всю суму в понад 605 тисяч. Чому? Бо доказова база податкової виявилася хиткою.
Перше порушення: чи справді резервуари були не обладнані?
Ключова норма тут – підпункт 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України. Вона вимагає, щоб акцизні склади обладнувалися витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального та рівнемірами-лічильниками рівня пального в резервуарах. За невиконання – пункт 128-1.1 статті 128-1 ПК України передбачає 20 000 гривень штрафу за кожен необладнаний резервуар.
Податкова стверджувала: рівнеміри на трьох резервуарах не підключені до консолі, отже, акцизний склад вважається необладнаним. Але апеляційний суд з’ясував інше. На час перевірки всі три магнітострикційні зонди OPW 924 B були встановлені та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального. Паливороздавальна колонка «Геркон», що виконує функцію витратоміра-лічильника, також пройшла реєстрацію і мала позитивну оцінку відповідності.
Тут важливий момент: Верховний Суд ще у 2023 році в постанові по справі №580/9246/21 роз’яснив – якщо на дату перевірки обладнання наявне й зареєстроване в реєстрі, штраф за пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України не застосовується. Сам факт реєстрації перекриває претензії щодо строків обладнання. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду повністю погодилася з таким підходом.
Друге порушення: облік товарних запасів і журнал 13-НП
Тут суми значно серйозніші. Податкова наполягала, що підприємець порушив пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» – не вів у встановленому порядку облік товарних запасів і продавав пальне, не відображене в такому обліку.
Інспектори зафіксували в акті: журнал обліку надходження нафтопродуктів за формою 13-НП під час перевірки не надали. А це, відповідно до Порядку ведення обліку товарних запасів (затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2021 №496), прямий обов’язок суб’єкта господарювання.
Проте апеляційний суд побачив картину зовсім іншою. У матеріалах справи були наявні копії товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, договорів із постачальниками, а також форма обліку товарних запасів і журнал 13-НП. Твердження податкової про те, що ці документи сформували після перевірки, суд відкинув як припущення – жодного доказу на підтвердження цієї тези контролюючий орган не надав.
Крім того, з’ясувався ще один суттєвий нюанс: факту реалізації необлікованого пального перевірка взагалі не встановила. А без цього застосування фінансових санкцій втрачає сенс.
Чому Верховний Суд відмовив податковій
Головне управління ДПС подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову апеляції і залишити в силі рішення окружного суду. Посилалося на неврахування висновків Верховного Суду у подібних справах і на нібито недопустимі докази з боку підприємця.
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду, перевіривши доводи скаржника, дійшла однозначного висновку: підстав для задоволення немає. Усе, чого насправді домагалася податкова – це переоцінка доказів. А стаття 341 Кодексу адміністративного судочинства України прямо забороняє суду касаційної інстанції встановлювати нові обставини чи перевіряти достовірність доказів.
Апеляційний суд всебічно дослідив матеріали, правильно застосував норми матеріального права й ухвалив обґрунтоване рішення. Помилок, які могли б призвести до скасування постанови, Верховний Суд не знайшов.
Що ця справа означає для власників АЗС
Ключовий урок: наявність зареєстрованого обладнання та первинних документів – це фундамент захисту під час фактичної перевірки АЗС. Якщо рівнеміри й витратоміри внесені до Єдиного державного реєстру, а форма обліку та журнал 13-НП ведуться належним чином, посилання інспекторів на «непідключення до консолі» чи «відсутність документів» можуть виявитися недостатніми для штрафу.
Інший важливий момент – тягар доказування. Податковий орган не може будувати звинувачення на самих лише припущеннях. Якщо в акті перевірки написано, що документи сформовані «заднім числом», хай спершу доведуть це фактами, а не словами.
Ну і наостанок: не варто боятися судитися. Приклад із Рівненщини показує – коли бізнес дійсно працює за правилами, справедливість реально відстояти навіть у спорі з державним органом.
